УДК 616-002.77-085.276.3-035
DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.78.12963

Колхіцин — широко відомий засіб, один із препаратів першої лінії для лікування у разі гострого нападу та профілактики нападів у хворих на подагру. Вперше зареєстрований як лікарський препарат у 1947 р. у Франції. Колхіцин — алкалоїд, який отримують шляхом багаторазової екстракції з насіння пізньоцвіту. Складається з трьох гексамерних кілець (А, В і С), одне з яких (С) здатне зв’язуватися з молекулою β-тубуліну й інгібувати подальшу полімеризацію гетеродимерів α- та β-тубуліну до мікротубул, які є частиною цитоскелета практично всіх еука­ріотичних клітин (Палієнко І.А., Кармазіна О.М., 2014). Біо­логічні ефекти колхіцину дозозалежні (різні ефекти реалізуються при різній концентрації колхіцину) та безпосередньо пов’язані із впливом колхіцину на міграцію клітин, викид цитокінів і внутрішньоклітинне переміщення, що відіграє важливу роль у порушенні функції клітин, які беруть участь у розвитку запалення (Dalbeth N. et al., 2014).

Блокування колхіцином рухливості мікротрубочок із пригніченням податливості клітинної стінки інгібує процеси фагоцитозу кристалів сечової кислоти моноцитами, таким чином зменшуючи накопичення кристалів моноурату натрію в органах мішенях при подагрі (Палієнко І.А., Кармазіна О.М., 2014).

Колхіцин пригнічує функцію нейтрофілів, впливаючи на запальні шляхи та медіатори активації нейтрофілів. Функції нейтрофілів порушуються колхіцином шляхом пригнічення каталізації синтезу супероксидних аніонів нейтрофілами. Вже після однієї дози продукція супероксидів залишається пригніченою протягом 24 год, тому колхіцин у низьких дозах ефективний у терапії подагричного артриту завдяки тривалій інгібіції продукції супероксидів (Chia E.W. et al., 2008).

Колхіцин, що пригнічує численні ефекти макрофагів, які включають пригнічення інфламасоми NALP3, пригнічення P2X7 і P2X2 та стимуляцію дозрівання дендритних клітин, може бути ефективним для зменшення вираженості симптомів при гонартрозі (Leung Y.Y. et al., 2015).

Препарат пригнічує експресію L-селектину нейтрофілів і модулює експресію E-селектину на клітинній поверхні ендотеліальних клітин, тим самим порушуючи синтез нейтрофілів (Cronstein B.N. et al., 1995).

Колхіцин також запобігає міграції нейтрофілів шляхом зменшення індукуючих ефектів тромбоцитактивуючого фактора і лейкотрієну-β4 на міграцію нейтрофілів (Asako H. et al., 1992).

У дослідженнях in vivo та in vitro виявлено зниження рівнів прозапальних цитокінів інтерлейкіну (IL)-1β, -6, -18 та інтерферону (IFN)-γ при використанні колхіцину (Marques-da-Silva C. et al., 2011).

Колхіцин здатний зменшувати експресію рецепторів фактора некрозу пухлини (TNF)-α на макрофагах (запобігання активації) і переривати вивільнення гранул із гладких клітин (запобігання дегрануляції) (Dalbeth N. et al., 2014).

Колхіцин був відомий як засіб при лікуванні подагри протягом декількох тисячоліть. Запалення при подагрі опосередковується комбінацією активації нейтрофілів і макрофагів, адгезії молекул лейкоцитів, активації інфламасом, а також синтезом IL-1β. Як зазначено вище, на всі ці патогенетичні шляхи здатний впливати колхіцин (Slobodnick A. et al., 2015). Це знайшло відображення в рекомендаціях Європейської антиревматичної ліги (EULAR) 2016 р., що базуються на доказовій медицині для лікування при подагрі (Richette P. et al., 2016). Лікування у разі гострого нападу подагри (табл. 1) необхідно починати якомога раніше. Пацієнти мають бути проінформовані й навчені самостійному початку терапії при по­яві перших симптомів. Вибір препарату визначається поперед­нім досвідом застосування лікарського засобу, часом від початку нападу, кількістю та характером залучених суглобів, наявністю протипоказань.

Препаратом першого вибору для лікування у разі гострих нападів подагри є колхіцин (впродовж 12 год від початку нападу, в дозі 1 мг з подальшим прийомом 0,5 мг у 1-й день) і/або нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) (одночасно з блокаторами протонної помпи за потреби), пер­оральні глюкокортикоїди (еквівалентно 30–35 мг/добу преднізолону впродовж 3–5 днів), або внутрішньосуглобове введення глюкокортикоїдів після аспірації внутрішньосуглобового вмісту. Призначення колхіцину і НПЗП слід уникати у пацієнтів із порушенням функції нирок тяжкого ступеня. Колхіцин не слід застосовувати одночасно із сильними інгібіторами Р-глікопротеїну і/або ізоферменту СҮР 3А4, такими як циклоспорин або кларитроміцин. Для порівняння наводимо рекомендації Американського коледжу ревматологів та Ініціативи 3Е.

Ініціатива 3Е, 2013

1. Ідентифікація кристалів моноурату натрію має бути визначена для встановлення діагнозу подагри; якщо це неможливо, діагноз подагри може бути підтверджений класичними клінічними симптомами (такими, як тофуси, швидка відповідь на колхіцин) та/або характерними візуалізаційними ознаками.

2. При гострій подагрі необхідне застосування колхіцину в низьких дозах (до 2 мг/добу), НПЗП та/або глюкокортикоїдів залежно від коморбідності й факторів ризику розвитку побічних ефектів.

Рекомендації ACR, 2012

1. Колхіцин, НПЗП і глюкокортикоїди є терапією першої лінії у пацієнтів із гострою подагрою. Вибір препарату ґрунтується на перевагах пацієнта і лікаря з урахуванням коморбідності (особливо наявності хронічних захворювань нирок і шлунково-кишкового тракту — ШКТ).

2. Для гострої подагри колхіцин у низьких дозах (1,2 мг призначати якомога раніше з подальшим застосуванням 0,6 мг через 1 год) ефективний і добре переноситься. Лікування колхіцином має бути продовжено до 7–10 днів або до повного купірування нападу подагри. Колхіцин у високих дозах не показаний і не повинен призначатися.

Подальше дослідження ефектів колхіцину дало можливість розглядати його для лікування симптомів при інших ревматичних хворобах (табл. 2).

1 — Перспективне контрольоване дослідження; 2 — ретроспективне випробування або більша кількість випадків (>20 пацієнтів); 3 — малі серії випадків або окремі звіти.

Колхіцин може бути застосований у пацієнтів із псевдоподагрою чи кристалічним артритом пірофосфату кальцію. На відміну від пацієнтів із подагрою, які часто отримують уратзнижуючу терапію для корекції рівня сечової кислоти, на сьогодні не існує терапії спрямованої дії для пацієнтів із хворобою депонування кристалів пірофосфату кальцію (ХДПК). Колхіцин застосовують у повсякденній практиці для лікування при ХДПК — як при гострих нападах, так і профілактично (табл. 3), що перешкоджає розвитку загострень. Хоча обсяг формальних даних щодо ефективності колхіцину при цих станах дуже обмежений, загальні механізми розвитку запалення, спричиненого кристалами моноурату натрію і ХДПК, підтверджують логіку подібного підходу. Згідно з рекомендаціями EULAR, необхідно призначити 0,5 мг 1 раз на добу колхіцину для профілактики псевдоподагри і 0,5 мг 3 рази на добу, з/без навантажувальної дози 1 мг для гострих нападів (Zhang W. et al., 2011).

У 1980 р. I. Spilberg та співавтори (1980) повідомили, що 14 із 17 пацієнтів із підтвердженим гострим нападом ХДПК, спричиненим відкладенням кристалів, які отримували 1–2 мг колхіцину, відзначили зменшення вираженості болю через 2 год. При цьому найбільш виражений ефект відзначали у пацієнтів, які отримали колхіцин впродовж 24 год з моменту виникнення симптомів. В іншому дослідженні (Tabatabai M.R., Cummings N.A., 1980) приблизно того ж періоду повідомлялося, що всі 7 пацієнтів із гострим нападом ХДПК, які приймали колхіцин 2 мг і далі — 0,5 мг кожні 6 год до зменшення вираженості симптомів, відзначили зменшення вираженості болю, набряку, почервоніння, болючості та гіпертермії в ділянці суглобів. У третьому дослідженні оцінювали терапевтичний ефект колхіцину у пацієнтів з остеоартритом (ОА) колінного суглоба і стійким запаленням, викликаним ХДПК. Тридцять дев’ять пацієнтів були рандомізовані для прийому колхіцину (0,5 мг 2 рази на добу впродовж 8 тиж, потім за необхідності — до 20 тиж) або плацебо і далі спостерігалися впродовж 5 міс. Після закінчення періоду дослідження пацієнти групи колхіцину повідомили про достовірне зменшення вираженості симптомів і функцій порівняно із пацієнтами групи плацебо (Das S.K. et al., 2002).

У двох дослідженнях оцінювали ефективність колхіцину у профілактиці ХДПК. В аналізі серії випадків 1987 р. повідомлялося, що серед 12 пацієнтів, які отримували колхіцин в дозі 1 мг/добу впродовж 1 року, середня кількість гострих нападів ХДПК зменшилася з 9,3 нападу перед лікуванням до 2,4 нападу на рік після лікування (González T., Gantes M., 1987). В іншому дослідженні 10 пацієнтів із рецидивуючою ХДПК отримували колхіцин у дозі 0,6 мг 2 рази на добу протягом 1 року. Усього пацієнти мали 32 епізоди гострого артриту за рік до лікування і лише 10 епізодів за рік після початку лікування колхіцином (Alvarellos A., Spilberg I., 1986).

Колхіцин може бути ефективним для лікування при ОА колінних суглобів (Leung Y.Y. et al., 2015). Ефективність колхіцину щодо болю і симптомів ОА колінних суглобів оцінено в декількох рандомізованих контрольованих дослідженнях (табл. 4) (Das S.K. et al., 2002a; b; Aran S. et al., 2011; Leung Y.Y. et al., 2017). Перше клінічне випробування проведено у 39 пацієнтів з ОА колінних суглобів із клінічними ознаками запалення, в яких поєднаний пероральний прийом колхіцину із внутрішньосуглобовим введенням глюкокортикоїдів зумовив значніше симптоматичне поліпшення і зменшення ознак запалення порівняно з одним глюкокортикоїдом (Das S.K. et al., 2002a). Ця ж група проводила друге клінічне випробування у 36 пацієнтів із середньотяжким ОА колінного суглоба, яке показало, що, незалежно від наявності чи відсутності запальних ознак, колхіцин, що додається до німесуліду, забезпечує більш виражене симптоматичне покращення (визначається шляхом досягнення 30% зниження за WOMAC) на 20-му тижні, ніж лише один німесулід (57,9% проти 23,5%; p=0,04) (Das S.K. et al., 2002a). Ще одне дослідження (Aran S. et al., 2011) із 61 пацієнтом з ОА колінного суглоба без рентгенологічного хондрокальцинозу продемонструвало, що колхіцин, доданий до звичайного лікування (анальгетики, НПЗП та фізіотерапія), привів до кращих показників загальної оцінки пацієнта та лікаря в кінці 3 міс порівняно з плацебо (Aran S. et al., 2011).

У 2017 р. проведено дослідження за участю 109 осіб з ОА колінного суглоба та помірним болем, які отримували перорально колхіцин 0,5 мг або плацебо 2 рази на добу впродовж 16 тиж. На кінець дослідження не виявлено значущої різниці між групами колхіцину і плацебо. Проте зазначено, що зниження CD14 синовіальної рідини, маркера активованого макрофага, значно корелювало зі зниженням IL-18 у групі колхіцину, але не у групі плацебо. Це узгоджується з гіпотезою, що колхіцин пригнічує виробництво прозапальних цитокінів шляхом пригнічення активованих макрофагів. Цікавою знахідкою в цьому дослідженні було те, що лікування колхіцином значно знизило рівень у сироватці крові C-реактивного білка (р=0,008) і C-телопептиду колагену І типу синовіальної рідини (р=0,002). Високий рівень C-телопептиду колагену І типу в сироватці крові передбачав клінічно значуще (структурне та симптоматичне) прогресування ОА протягом 48 міс (Kraus V.B. et al., 2017), у той час як ММР-деградований C-реактивний білок передбачав дебют ревматоїдного артриту протягом 3 років (Bay-Jensen A.-C. et al., 2017). Ці результати підвищують інтригуючу можливість того, що колхіцин може мати потенціал структурно-модифікуючого препарату повільної дії при ОА.

Синдром Бехчета — системний васкуліт, що характеризується клінічно рецидивуючими оральними та генітальними виразками, артритом, увеїтом, а також залученням ускладнень з боку слизової оболонки, шкіри, ШКТ та центральної нервової системи. Дослідження підтвердили ефективність колхіцину в лікуванні у разі ускладнень з боку слизової оболонки та шкіри, а також уражень суглобів. Тому колхіцин внесено до Рекомендацій EULAR 2018 р. з лікування цього захворювання (Hatemi G. et al., 2018). У цьому гайдлайні з силою рекомендації А, ІВ для запобігання ураженням слизової оболонки, шкіри, особливо, коли йдеться про вузлувату еритему або урогенітальні виразки, рекомендовано призначати колхіцин. Також, згідно з цими рекомендаціями, колхіцин необхідно призначати як препарат першої лінії у пацієнтів із гострим артритом. Також показано, що колхіцин здатний запобігати епізодам артриту (Aktulga E. et al., 1980; Yurdakul S. et al., 2001; Davatchi F. et al., 2009).

Лейкоцитокластичний васкуліт є загальним васкулітом малих судин, який характеризується пурпурую, що пальпується, та петехіями. Його етіологія схожа із такими захворюваннями, як пурпура Шенляйна — Геноха і уртикарний васкуліт, а також вторинними причинами, такими як інфекції, зло­якісні пухлини. Незважаючи на ефективність застосування колхіцину, про яку повідомляється в декількох дослідженнях, рандомізоване контрольоване дослідження 41 пацієнта не виявило значного впливу застосування колхіцину у дозі 0,5 мг/добу порівняно з місцевими емолентами. Важливо відзначити, що три пацієнти у дослідженні мали повну відповідь і зареєстрований один рецидив захворювання після припинення введення колхіцину (Sais G. et al., 1995).

Препарати, які застосовують при лікуванні подагри, мають такі побічні ефекти, як вплив на серцево-судинну систему. Колхіцин продемонстрував потенційні кардіоваскулярні переваги в останніх клінічних випробуваннях (Verma S. et al., 2015; Hemkens L.G. et al., 2016). У пацієнтів зі стабільною, ангіографічно підтвердженою ішемічною хворобою серця показано, що додавання колхіцину в дозі 0,5 мг/добу до оптимального, попередньо призначеного лікування (ацетилсаліцилова кислота і/або клопідогрель, статини) достовірно приводило до зниження комбінованої кінцевої точки: гострий коронарний синдром, випадки позалікарняної зупинки серцевої діяльності і кардіоемболічного ішемічного інсульту порівняно з випадками без застосування колхіцину (Nidorf S.M. et al., 2013).

Недавні когортні випробування також досліджували вплив колхіцину на інфаркт міокарда (ІМ) та інші серцево-судинні події. D.B. Crittenden та спів­автори вперше оцінили взаємозв’язок між ІМ та прийомом колхіцину у пацієнтів із подагрою, виявляючи значно меншу поширеність ІМ у групі з прийомом колхіцину, на відміну від «не-колхіцинової» групи (1,2% проти 2,6%), з тенденцією до зниження смертності від усіх причин (Crittenden D.B. et al., 2012).

Недавнє дослідження, що оцінює рівень серцево-­судинних подій у пацієнтів із подагрою, показало, що у групі колхіцину спостерігається зниження ризику первинних серцево-судинних подій на 49% порівнянні з тими, хто не приймав колхіцин, і 73% зниження смертності від усіх причин (Solomon D.H., Kim S.C., 2016; Solomon D.H. et al., 2016).

У Кокрейнівському огляді ефективності застосування колхіцину для профілактики серцево-судинних подій виявлено, що колхіцин зумовлює зниження ризику ІМ (1,2% проти 5,8%; р=0,0003), але не смерті від усіх причин (Hemkens L.G. et al., 2016).

Дослідження 2018 р. з використанням комп’ю­терної томографії виявило, що регулярне застосування колхіцину в дозі 0,5 мг/добу сприятливо модифікує склад коронарних атеросклеротичних уражень за рахунок зменшення об’єму низького затухання сигналу — відомого прогностичного фактора майбутніх несприятливих серцево-судинних подій (Vaidya K., Arnott C., 2018). І нарешті, дослідження S. Deftereos та співавторів (2015) свідчить, що колхіцин може надавати терапевтичний ефект при гострому коронарному синдромі. У дослідження рандомізовано 151 пацієнта, які перенесли ІМ з підйомом сегмента SТ, для прийому колхіцину (навантажувальна доза 2 мг з подальшою дозою 0,5 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) або плацебо. Виявлено, що пацієнти групи колхіцину мали достовірно меншу площу під кривою концентрації креатинкінази-МВ, маркера розміру ІМ, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (р<0,001). Підгрупа пацієнтів (n=60) також пройшла магнітно-резонансну томографію серця через 6–9 днів після перенесеного ІМ, і відзначено, що пацієнти групи колхіцину мали достовірно менший середній розмір ІМ порівняно з пацієнтами групи плацебо (р=0,019) (Deftereos S. et al., 2015). Ці результати зумовили проведення нових зареєстрованих клінічних випробувань (табл. 5) колхіцину, у які набирають пацієнтів зі стабільною стенокардією (LoDoCo II), нестабільною стенокардією (COLCOT), дослідження застосування колхіцину при гострому коронарному синдромі (COACS), комбінації застосування колхіцину та спіронолактону у пацієнтів із реєстром стентування STEMI/SYNERGY (CLEAR-SYNERGY).

Численні контрольовані клінічні випробування підтримують безпеку та ефективність щоденної дози колхіцину для лікування і профілактики гострого перикардиту (Imazio M. et al., 2005; Imazio M. et al., 2011; Imazio M. et al., 2014).

Ризик побічних явищ при застосуванні колхіцину зростає при: порушенні функції нирок, порушенні функції печінки, одночасному застосуванні з сильним інгібітором Р-глікопротеїну і/або ізоферменту CYP 3A4 (циклоспорин, кларитроміцин, дилтіазем). Взаємодія колхіцину з іншими лікарськими засобами наведена в табл. 6.

У результаті аналізу проведених досліджень відзначено, що важливе місце в лікуванні у разі внутрішньої патології, яка супроводжується запальними процесами, має колхіцин, а саме при ХДПК, ОА, хворобі Бехчета, лейкоцитокластичному васкуліті, ішемічній хворобі серця. Колхіцин у низьких дозах ефективний у терапії як подагричного артриту завдяки тривалій інгібіції продукції супероксидів, так і деяких інших ревматичних хвороб. Найближчим часом стануть доступними нові дані про відомі й нові механізми дії колхіцину та можливості його застосування.

Список використаної літератури

• Палієнко І.А., Кармазіна О.М. (2014) Лікування подагри. АСТ-ПРЕС-Україна, Київ, 160 с.
• Adachi A., Komine M., Suzuki M. et al. (2016) Oral colchicine monotherapy for epidermolysis bullosa acquisita: Mechanism of action and efficacy. J. Dermatol.
• Akar A., Bülent Taştan H., Erbil H. et al. (2001) Efficacy and safety assessment of 0.5% and 1% colchicine cream in the treatment of actinic keratoses. J. Dermatolog. Treat., 12: 199203.
• Aktulga E., Altaç M., Müftüoglu A. et al. (1980) A double blind study of colchicine in Behçet’s disease. Haematologica, 65: 399–402.
• Allali S., Fraitag S., Terrier B. et al. (2016) Efficacy of colchicine in a child with relapsing bullous Henoch-Schönlein purpura. Eur. J. Pediatr., 175: 147–149.
• Alvarellos A., Spilberg I. (1986) Colchicine prophylaxis in pseudogout. J. Rheumatol., 13: 804–805.
• Amouri M., Masmoudi A., Ammar M. et al. (2016) Sweet’s syndrome: a retrospective study of 90 cases from a tertiary care center. Int. J. Dermatol., 55: 1033–1039.
• Aran S., Malekzadeh S., Seifirad S. (2011) A double-blind randomized controlled trial appraising the symptom-modifying effects of colchicine on osteoarthritis of the knee. Clin. Exp. Rheumatol., 29 (3): 513–518.
• Asako H., Kubes P., Baethge B.A. et al. (1992) Colchicine and methotrexate reduce leukocyte adherence and emigration in rat mesenteric venules. Inflammation., 16: 45–56.
• Askari A.D. (1984) Colchicine for treatment of relapsing polychondritis. J. Am. Acad. Dermatol., 10: 507–510.
• Bay-Jensen A.-C., Bihlet A., Byrjalsen I. et al. (2017) Elevated levels of CRPM, an inflammatory biomarker correlating with disease activity in RA, are prognostic of radiographic knee OA. Osteoarthritis Cartilage., 25 (Suppl. 1): S32.
• Belani H., Gensler L., Bajpai U. et al. (2013) Neutrophilic urticaria with systemic inflammation: a case series. JAMA Dermatol., 149: 453–458.
• Benbenisty K.M., Bowman P.H., Davis L.S. (2002) Localized linear IgA disease responding to colchicine. Int. J. Dermatol., 41: 56–58.
• Chia E.W., Grainger R., Harper J.L. (2008) Colchicine suppresses neutrophil superoxide production in a murine model of gouty arthritis: a rationale for use of low-dose colchicine. Br. J. Pharmacol., 153: 1288–1295.
• ClinicalTrials.gov. LoDoCo II: Low-dose Colchicine for Secondary Prevention of Cardiovascular Disease.
• ClinicalTrials.gov. COACS: Colchicine for Acute Coronary Syndromes Available from: https://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT01906749.
• ClinicalTrials.gov. Colchicine and Spironolactone in Patients With STEMI / SYNERGY Stent Registry (CLEAR-SYNERGY). October 25, 2017 [cited 2017 Dec 10]. Available from: https://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT03048825.
• ClinicalTrials.gov. Colchicine Cardiovascular Outcomes Trial (COLCOT) (COLCOT). March 8, 2017 [cited 2017 Dec. 10]. Available from: https://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT02551094.
• Cozzani E., Basso D., Cimmino M.A. et al. (2016)Generalized annular granuloma associated with crowned dens syndrome, which resolved with colchicine treatment. Clin. Exp. Dermatol., 41: 640–642.
• Crittenden D.B., Lehmann R.A., Schneck L. et al. (2012) Colchicine use is associated with decreased prevalence of myocardial infarction in patients with gout. J. Rheumatol., 39: 1458–1464.
• Cronstein B.N., Molad Y., Reibman J. et al. (1995) Colchicine alters the quantitative and qualitative display of selectins on endothelial cells and neutrophils. J. Clin. Invest., 96: 994–1002.
• Cunningham B.B., Kirchmann T.T., Woodley D. (1996) Colchicine for epidermolysis bullosa acquisita. J. Am. Acad. Dermatol., 34: 781–784.
• Dalbeth N., Lauterio T.J., Wolfe H.R. (2014) Mechanism of action of colchicine in the treatment of gout. Clin. Ther., 36: 1465–1479.
• Das S.K., Mishra K., Ramakrishnan S. et al. (2002a) A randomized controlled trial to evaluate the slow-acting symptom modifying effects of a regimen containing colchicine in a subset of patients with osteoarthritis of the knee. Osteoarthr. Cartil., 10: 247–252.
• Das S.K., Ramakrishnan S., Mishra K. et al. (2002b) A randomized controlled trial to evaluate the slow-acting symptom-modifying effects of colchicine in osteoarthritis of the knee: a preliminary report. Arthritis Rheum., 47 (3): 280–284.
• Davatchi F., Sadeghi Abdollahi B., Tehrani Banihashemi A. et al. (2009) Colchicine versus placebo in Behçet’s disease: randomized, double-blind, controlled crossover trial. Mod Rheumatol., 19: 542–549.
• Davatchi F., Sadeghi Abdollahi B., Tehrani Banihashemi A. et al. (2009) Colchicine versus placebo in Behçet’s disease: randomized, double-blind, controlled crossover trial. Mod. Rheumatol., 19: 542–549.
• Deftereos S., Giannopoulos G., Angelidis C. et al. (2015) Anti-inflammatory treatment with colchicine in acute myocardial infarction: a pilot study. Circulation., 132: 1395–1403.
• Faghihi G., Elahipoor A., Iraji F. et al. (2016) Topical Colchicine Gel versus Diclofenac Sodium Gel for the Treatment of Actinic Keratoses: A Randomized, Double-Blind Study. Adv. Med., 5918393.
• Fontes V., Machet L., Huttenberger B. et al. (2002) Recurrent aphthous stomatitis: treatment with colchicine. An open trial of 54 cases. Ann. Dermatol. Venereol., 129: 1365–1369.
• González T., Gantes M. (1987) Prevention of acute attacks of pseudogout with oral colchicine. J. Rheumatol., 14: 632–633.
• Grimaître M., Etienne A., Fathi M. et al. (2000) Topical colchicine therapy for actinic keratoses. Dermatology, 200: 346–348.
• Hatemi G., Christensen R., Bang D. et al. (2018) 2018 update of the EULAR recommendations for the management of Behçet’s syndrome Ann. Rheum. Dis., 77: 808–818.
• Hemkens L.G., Ewald H., Briel M. (2016) Colchicine and prevention of cardiovascular events. JAMA, 316(10): 1106–1107.
• Hodak E., Lapidoth M., David M. (1999) Effect of colchicine in the subcorneal pustular dermatosis type of IgA pemphigus. J. Am. Acad. Dermatol., 40: 91–94.
• Imazio M., Belli R., Brucato A. et al. (2014) Efficacy and safety of colchicine for treatment of multiple recurrences of pericarditis (CORP-2): a multicentre, double-blind, placebo-controlled, randomised trial. Lancet, 383: 2232–2237.
• Imazio M., Bobbio M., Cecchi E. et al. (2005) Colchicine as first-choice therapy for recurrent pericarditis: results of the CORE (COlchicine for REcurrent pericarditis) trial. Arch. Intern. Med., 165: 1987–1991.
• Imazio M., Brucato A., Cemin R. et al. (2011) Colchicine for recurrent pericarditis (CORP): a randomized trial. Ann. Intern. Med., 155: 409–414.
• Kim J.H., Kim Y.H., Kim S.C. (2011) Epidermolysis bullosa acquisita: a retrospective clinical analysis of 30 cases. Acta Derm. Venereol., 91: 307–312.
• Kokpol C., Rajatanavin N., Rattanakemakorn P. (2012) Successful Treatment of Scleredema Diabeticorum by Combining Local PUVA and Colchicine: A Case Report. Case Rep. Dermatol., 4: 265–268.
• Kraus V.B., Collins J.E., Hargrove D. et al. (2017) Predictive validity of biochemical biomarkers in knee osteoarthritis: data from the FNIH OA Biomarkers Consortium. Ann. Rheum. Dis., 76(1): 186–195.
• Leung Y.Y., Thumboo J., Wong S.B. et al. (2017) Colchicine effectiveness in symptom and inflammation modification in knee osteoarthritis (colkoa): a randomized controlled trial. Osteoarthritis Cartilage, 25: S172–S173.
• Leung Y.Y., Yao Hui L.L., Kraus V.B. (2015) Colchicine-update on mechanisms of action and therapeutic uses. Semin. Arthritis Rheum., 45(3): 341–350.
• Loricera J., Calvo-Río V., Mata C. et al. (2014) Urticarial vasculitis in northern Spain: clinical study of 21 cases. Medicine (Baltimore), 93: 53–60.
• Mark K.A., Franks A.G. (2002) Colchicine and indomethacin for the treatment of relapsing polychondritis. J. Am. Acad. Dermatol., 46: S22–S24.
• Marques-da-Silva C., Chaves M.M., Castro N.G. et al. (2011) Colchicine inhibits cationic dye uptake induced by ATP in P2X2 and P2X7 receptor-expressing cells: implications for its therapeutic action. Br. J. Pharmacol., 163: 912–926.
• Nidorf S.M., Eikelboom J.W., Budgeon C.A. et al. (2013) Low-dose colchicine for secondary prevention of cardiovascular disease. J. Am. Coll. Cardiol., 61(4): 404–410.
• Pakfetrat A., Mansourian A., Momen-Heravi F. et al. (2010) Comparison of colchicine versus prednisolone in recurrent aphthous stomatitis: A double-blind randomized clinical trial. Clin. Invest Med., 33: E189–E195.
• Pho L.N., Eliason M.J., Regruto M. et al. (2011)Treatment of chronic urticaria with colchicine. J. Drugs. Dermatol., 10: 1423–1428.
• Richette P. et al. (2016) 2016 updated EULAR evidence-based recommendations for the management of gout. Ann. Rheum. Dis., 0: 1–14.
• Sais G., Vidaller A., Jucglà A. et al. (1995) Colchicine in the treatment of cutaneous leukocytoclastic vasculitis. Results of a prospective, randomized controlled trial. Arch. Dermatol., 131: 1399–1402.
• Scheer H.S., Kamarashev J., Weibel L. (2012) Successful treatment of recurrent idiopathic plantar eccrine hidradenitis with colchicine. Arch. Dermatol., 148: 1357–1359.
• Slobodnick A., Shah B., Pillinger M.H. et al. (2015) Colchicine: old and new. Am. J. Med., 128: 461–470.
• Solomon D.H., Kim S.C. (2016) Response to: ‘Effects of colchicine on risk of cardiovascular events among patients with gout: as evidence accrues, is it time for a randomized trial?’ by Giannopoulos and Deftereos. Ann. Rheum. Dis., 75: e29.
• Solomon D.H., Liu C.C., Kuo I.H. et al. (2016) Effects of colchicine on risk of cardiovascular events and mortality among patients with gout: a cohort study using electronic medical records linked with Medicare claims. Ann. Rheum. Dis., 75: 1674–1679.
• Spilberg I., Mclain D., Simchowitz L., Berney S. (1980) Colchicine and pseudogout. Arthritis Rheum., 23(9): 1062–1063.
• Tabatabai M.R., Cummings N.A. (1980) Intravenous colchicine in the treatment of acute pseudogout. Arthritis Rheum., 23: 370–374.
• Vaidya K., Arnott C., Martínez G.J. et al. (2018) Colchicine Therapy and Plaque Stabilization in Patients With Acute Coronary Syndrome: A CT Coronary Angiography Study. JACC Cardiovasc Imaging., 11 (2 Pt. 2): 305–316.
• van der Zee H.H., Prens E.P. (2011) The anti-inflammatory drug colchicine lacks efficacy in hidradenitis suppurativa. Dermatology, 223: 169–173.
• Verma S., Eikelboom J.W., Nidorf S.M. et al. (2015) Colchicine in cardiac disease: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. BMC Cardiovasc. Disord., 15: 96.
• Wee E., Kelly R.I. (2017) Treatment of nodular vasculitis with colchicine. Australas J. Dermatol., 58: e79.
• Yüksek J., Sezer E., Köseoğlu D. et al. (2010) Scleredema treated with broad-band ultraviolet A phototherapy plus colchicine. Photodermatol Photoimmunol. Photomed., 26: 257–260.
• Yurdakul S., Mat C., Tüzün Y. et al. (2001) A double-blind trial of colchicine in Behçet’s syndrome. Arthritis Rheum., 44: 2686–2692.
• Zhang W., Doherty M., Pascual E. et al. (2011) EULAR recommendations for calcium pyrophosphate deposition. Part II: management. Ann. Rheum. Dis., 70: 571–575.

Адреса для листування:
Шуба Неоніла Михайлівна
04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9
Національна медична академія
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *