УДК: 616.12-009.72+616.13-004.6+612.017

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.82.15677

ВСТУП

Загальні інфекційні захворювання можуть бути пов’язані з хронічним запальним станом, який є відмінною рисою атеросклерозу, що свідчить про можливий зв’язок між цими двома патологічними станами. У багатьох дослідженнях протестували «інфекційну гіпотезу», але їх результати суперечливі [18]. Показаний епідеміологічний зв’язок між серопозитивністю до різних інфекційних агентів і захворюваністю на ішемічну хворобу серця (ІХС). Доведено наявність патогенних організмів в прогресуючих атеросклеротичних бляшках. Продемонстровано в дослідженнях на тваринах пришвидшення атеросклерозу після інокуляції всередину судини інфекційного агента [17]. Виявлений позитивний зв’язок Chlamydia pneumoniae з ризиком розвитку ІХС у японців [19]. Припускають, що вірус папіломи (human papillomavirus) може входити у список інфекційних агентів, пов’язаних із розвитком, прогресом або стабілізацією атеросклеротичного процесу. Незважаючи на невдачі в ряді клінічних досліджень, призначених для лікування хворих на основі інфекційної гіпотези, ця гіпотеза, як і раніше, не втратила своєї актуальності й повільно розвивається [13]. Накопичується глибше розуміння фізіологічного зв’язку між інфекцією і атеросклерозом [21]. Існує надія на ефект раннього втручання за рахунок використання вакцин [15]. Особи з ВІЛ мають вищі темпи розвитку атеросклерозу, ніж неінфіковані суб’єкти з ССЗ, імовірно, внаслідок пов’язаного з ВІЛ запалення і антиретровірусної терапії [11]. Бактерії порожнини рота виявлені в атеросклеротичних бляшках. Стрептокок знайдений з великою частотою одночасно у роті та в судинних зразках, і його наявність в атеросклеротичних бляшках передбачає можливу причетність цієї бактерії до прогресування атеросклерозу [12]. Встановлений зв’язок інфекції в атеромі (Chlamydia pneumoniae, Helicobacter pylori, cytomegalovirus, EBV) з гострим коронарним синдромом і стабільною стенокардією. Вплив збудника на розвиток нестабільності в бляшці може бути пов’язаний із місцевим протизапальним, протромботичним і проімуногенним ефектами [8]. Продемонстровано наявність аберантних органів хламідії у природних умовах в атероматозних коронарних тканинах за даними електронної мікроскопії [9]. Проте проведене проспективне дослідження не підтвердило патофізіологічної участі цих патогенів у розвитку кальцинозу коронарних артерій, як Chlamydia pneumoniae, Helicobacter pylori, cytomegalovirus, herpes simplex virus, hepatitis A virus [14].

Мета дослідження — оцінити зв’язок хламідійної інфекції з вираженістю коронарного атеросклерозу, перебігом ІХС, зі станом клітинного та гуморального набутого і вродженого імунітету для розуміння механізмів можливого впливу хламідійної інфекції на розвиток атеросклерозу.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією розподілили на дві групи: до 1-ї групи (n=70) увійшли особи з відсутністю хламідійної інфекції (титр IgG-антитіл (IgG-Ат) до Chlamydia pneumoniae <1,1 ум. од.), до 2-ї групи (n=69) — пацієнти з наявністю хламідійної інфекції (титр IgG-Ат до Chlamydia pneumoniae >1,1 ум. од.). Наявність факторів ризику атеросклерозу у 2-й та 1-й групах не відрізнялися і становили: гіпертонічна хвороба — 66 проти 78% (р=0,20), цукрового діабету — 7 проти 9% (р=0,76), надмірної маси тіла — 31 проти 51% (р=0,07), тютюнопаління — 38 проти 25% (р=0,24), гіперхолестеринемії — 45 проти 53% (р=0,34), гіпертригліцеридемії — 32 проти 32% (р=0,96), гіподинамії — 32 проти 13% (р=0,29).

Матеріалом імунологічного дослідження була периферична венозна кров, яку брали натще.

Для оцінки серологічного статусу пацієнтів на наявність хламідійної інфекції використовували імуноферментний метод із тест-системою HSV IGG (Savyon Diagnostics (Ізраїль)).

Для кількісного визначення високочутливого білка гострої фази (С-реактивного білка — СРБ), моноцитарного хемотактичного протеїну (MCP-1), розчинних клітинних молекул адгезії (sICAM, sVCAM), цитокінів — фактора некрозу пухлини (ФНП)-α, інтерлейкіну (ІЛ)-2, -4, -6, -8, -10, інтерферону (ІФН)-γ в сироватці крові та супернатантах мононуклеарних клітин користувалися твердофазним імуноферментним методом.

Поглинальну активність нейтрофілів та моноцитів оцінювали за реакцією фагоцитозу з частинками полістиролового латексу за методом Т.І. Івчик [6]. Для оцінки функціонально-метаболічної активності нейтрофілів і моноцитів використовували НСТ-тест (НСТспонтанний) [6]. Для кількісного визначення Ат до тканин артеріальної стінки та міокарда (Ат до аорти пошкодженої, Ат до міокарда пошкодженого) використовували реакцію поглинання комплементу за методикою Н.І. Кондрашової [2]. Для кількісного визначення розчинного CD40 ligand (sCD40L) і антитіл до окиснених ліпопротеїнів низької щільності (Ат оЛПНЩ) в сироватці крові використовували відповідно тест-системи для імуноферментного аналізу Bender MedSys (Австрія) і Biomedica Gruppe (Австрія). Рівень у сироватці крові IgG, IgM, IgA визначали за методом радіальної імунодифузії за Г. Манчині, 1963). У сироватці крові визначали рівень імуноглобуліну Е (IgE) імуноферментним методом з використанням наборів «ХЕМА» (Росія). Визначення кількісного змісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та холе­стеринвмісних імунних комплексів (ХІК) проводили за методом М. Digeonet та співавторів [10]. Проліферативну неспецифічну активність лімфоцитів щодо міогенфітогемаглютеніну та специфічну сенсибілізацію лімфоцитів до антигенів судинної стінки оцінювали в реакції бласттрансформації (РБТЛ) [5]. Імунофенотипування клітин крові включало визначення кількості клітин, які створюють основні популяції та субпопуляції лімфоцитів методом лазерної проточної цитофлюориметрії у прямому імунофлюо­ресцентному тесті [1, 3, 4]. Досліджували експресію антигенів:

• СDЗ+ (загальна кількість Т-лімфоцитів);
• СD4+ (Т-лімфоцити хелпери);
• СD8+ (Т-лімфоцити супресори/цитотоксичні клітини);
• CD16+ (природні кілери, NK-клітини);
• CD19+ (В-лімфоцити);
• CD95+ (білки групи рецепторів фактора росту);
• CD40+ (рецептор костимуляції В-лімфоцитів);
• CD154+ (ліганд CD40 на Т-лімфоцитах).

Ендотелін-1 визначали в сироватці крові методом імуноферментного аналізу за допомогою тест-системи фірми «Diagnostic Automation» (Канада).

Вміст холестерину в складі імунних комплексів визначали спектрофотометричним методом із використанням набору реактивів для визначення холестеролу («BioSystems», Іспанія) [7].

Спектрофотометрично на апараті СФ-46 визначали в сироватці крові та атерогенних ліпопротеїнах рівні проміжних та кінцевих продуктів пе­рекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) — дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА). Активність ферментів антиоксидантного захисту — каталази і супероксиддисмутази (СОД) оці­нювали з використанням спектрофотометричного та флюорометричного мето­дів відповідно.

Активність системи оксиду азоту визначали спектро­фотометричним методом на біохімічному аналізаторі «Ехрress рlus» за концентрацією в сироватці крові його стабільного метаболіту цитруліну (NOS-залежний синтез) за методикою F.D. Snell, C.T. Snell [20] та нітратів/нітритів із використанням набору «Total NО» (R&D System) [16].

Фактор Віллебранда визначали методом ферментпов’язаного флуоресцентного дослідження (метод ELFA) на аналізаторі «VIDAS» (Франція).

Центральні тенденції та розкиданість кількісних ознак представлені медіаною (Ме) та інтерквартильним інтервалом (значення 25-го та 75-го процентиля). Відмінність між групами вважали статистично значущою при рівні значущості р<0,05. Для порівняння двох незалежних груп за кількісною ознакою використовували U-критерій Манна — Уїтні для перевірки гіпотези про рівність середніх рангів. При оцінці якісних ознак у групах порівняння зіставляли відносні частоти (відсотки, пропорції, частки). Для аналізу зв’язку двох кількісних та якісних ознак використовували метод рангової кореляції Спірмена із зазначенням коефіцієнта кореляції R і точного значення р.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Клінічна характеристика пацієнтів із хронічною ІХС з наявністю хламідійної інфекції порівняно з пацієнтами з її відсутністю показала, що вік пацієнтів становив відповідно 58 (51–63) проти 62 (55–65) років (р=0,09), давність клінічних проявів ІХС — 3 (1–6) проти 4 (1–9) років (р=0,43), початок клінічних проявів ІХС до 45 років виявлено у 17 проти 31% хворих (р=0,22), вік хворих при перших клінічних проявах ІХС — 56 (47–61) проти 51 (44–58) року (р=0,15), III–IV функціональний клас — у 61 проти 72% хворих (р=0,36), толерантність до фізичного навантаження — 75 (50–100) проти 75 (50–100) Вт (р=0,17), подвійний добуток на порозі навантаження — 171 (145–203) проти 162 (117–203) ум. од. (р=0,19), клінічні прояви динамічного коронарного стенозу — у 21 проти 15% хворих (р=0,62), наявність післяінфарктного кардіосклерозу — у 45 проти 51% хворих (р=0,56), наявність хронічної серцевої недостатності (ХСН) ІІа стадії та вище — у 6 проти 3% (р=0,77), наявність спадковості щодо ІХС — у 23 проти 16% хворих (р=0,62), сумарне ураження коронарних артерій серця (за Ю.С. Петросян, Д.Г. Іоселіані) — 80 (49–131) проти 96 (50–135) балів (р=0,56), сумарне ураження коронарних артерій серця на рік життя 1,33 (0,83–2,33) проти 1,90 (0,90–2,51) балів (р=0,27), кількісне ураження коронарного русла за G.G. Gensini — 54 (20–89) проти 35 (25–79) балів (р=0,30), кількісне ураження коронарного русла на рік життя 0,96 (0,32–1,68) проти 0,75 (0,44–1,32) балів (р=0,42), наявність багатосудинного коронарного ураження — у 70 проти 75% хворих (р=0,18). Пацієнти 2-ї та 1-ї груп не відрізнялися між собою щодо наявності супутньої патології — 20 проти 22% (р=0,93), застосуванням бета-адреноблокаторів — 62 проти 74% (р=0,21), антагоністів кальцію — 15 проти 7% (р=0,48), застосуванням інгібі́торів ангіотензинперетворювального ферменту — 43 проти 33% (р=0,36), статинів — 19 проти 31 (р=0,25), антитромбоцитарних препаратів — 49 проти 65% (р=0,21). Таким чином, наявність хламідійної інфекції у пацієнтів із хронічною ІХС порівняно з її відсутністю не пов’язана з більшою вираженістю коронарного атеросклерозу, клінічних проявів ІХС та її ускладненнями (інфаркт міокарда та хронічна серцева недостатність).

Зіставлення показників Т-клітинного імунітету у пацієнтів із хронічною ІХС із відсутністю та наявністю хламідійної інфекції представлено в табл. 1.

У таблицях: Т-Лц — Т-лімфоцити; МН — мононуклеарні клітини; Нф — нейтрофіли; Мц — моноцити. У табл. 1–6: *різниця, достовірна між групами (p<0,05); v — різниця, достовірна з контролем (р<0,05).

Так, у 2-й та 1-й групах рівень загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3) відповідно становив 68 (62–73) проти 67 (63–73)% (р=0,84), Т-хелперів (CD4) — 39 (35–45) проти 41 (35–46)% (р=0,75), Т-супресорів (CD8) — 27 (24–29) проти 26 (22–32)% (р=0,39), нормальних кілерів (CD16) — 11,8 (9,4–14,8) проти 11,4 (8,2–14,6)% (р=0,18). Імунорегуляторний індекс Тх/Тс становив відповідно 1,5 (1,2–1,9) проти 1,4 (1,1–2,1) ум. од. (р=0,35), активність бластної трансформації лімфоцитів із неспецифічним антигеном ФГА — 49 (41–53) проти 43 (40–50)% (р=0,054) (R=0,27; р=0,005), а в реакції зі специфічним антигеном судинної стінки — 5,0 (3,5–7,5) проти 6,0 (3,0–8,5)% (р=0,52). Рівень факторів стимуляції Т-клітинного імунітету в 2-й та 1-й групі був відповідно таким: ІФН-γ в мононуклеарних клітинах — 7,6 (0,9–12,0) проти 10,0 (3,0–23,0) пг/мл (р=0,12); ІЛ-2 у мононуклеарних клітинах — 14,6 (9,6–21,3) проти 14,3 (9,6–20,1) пг/мл (р=0,75), ІЛ-2 у сироватці крові — 12,0 (6,0–13,5) проти 14,9 (2,9–21,4) пг/мл (р=0,71). Рівень розчинних костимулюючих молекул sCD40L становив відповідно 3,9 (2,5–8,8) проти 2,7 (1,6–5,0) нг/мл (р=0,07) (R=0,11; р=0,39), рівень CD40L на Т-Лц — 7,6 (5,6–11,7) проти 7,8 (6,0–9,8)% (р=0,72). Кількість лімфоцитів із негативною активацією не відрізнялася за групами — 10,5 (9,6–16,4) проти 11,2 (8,1–18,6)% (р=0,85). Таким чином, наявність хламідійної інфекції у пацієнтів із хронічною ІХС супроводжується активацією бластної трансформації Т-лімфоцитів.

Результати дослідження гуморальної ланки імунної відповіді у групі пацієнтів з ІХС із наявністю хламідійної інфекції порівняно з її відсутністю свідчать, що рівень у крові ХІК становив відповідно 20 (15–25) проти 19 (16–24) мг/мл (р=0,56), високий рівень загальних ЦІК — у 39 проти 23% пацієнтів (р=0,30), загальний рівень IgG — 10,8 (9,2–11,6) проти 10,6 (9,3–11,8) г/л (р=0,59), IgA — 1,7 (1,2–5,4) проти 2,6 (1,5–5,2) г/л (р=0,75), IgM — 1,5 (1,2–1,7) проти 1,0 (0,7–1,1) г/л (р=0,004) (R=0,32; р=0,18), IgE — 36 (26–97) проти 80 (37–142) МЕ/мл (р=0,08), рівень специфічних Ат до міокарда ураженого — 10 (10–15) проти 10 (10–20) ум. од. (р=0,80), до аорти пошкодженої — 10 (10–15) проти 10 (0–10) ум. од. (р=0,85), Ат до окиснених ЛПНЩ — 178 (130–447) проти 233 (141–436) mU/мл (р=0,45). У 2-й та 1-й групах кількість у крові В-клітин зіставила відповідно 8,5 (7,2–11,8) проти 9,9 (7,3–12,1)% (р=0,17), кількість активованих В-клітин за показником CD40 була 7,6 (5,6–11,7) проти 7,8 (6,0–9,8)% (р=0,72), рівень адгезивних молекул до В-клітин (CD11а) — 49 (40–69) проти 44 (37–64)% (р=0,19). Рівень у сироватці крові факторів, що стимулюють гуморальну імунну відповідь, у групі ІХС зі стабільною стенокардією з наявністю хламідійної інфекції порівняно з її відсутністю був для ІЛ-4 — 5,5 (4,5–16,0) проти 16,0 (6,5–33,0) пг/мл (р=0,66), для ІЛ-10 у мононуклеарних клітинах — 499 (48–780) проти 171(20–880) пг/мл (р=0,18). Частка відхилення показників гуморальної ланки специфічної імунної відповіді двох груп від контролю показано в табл. 2.

Таким чином, наявність хламідійної інфекції порівняно з її відсутністю у пацієнтів із хронічною ІХС не спричиняє більшої активації гуморальної ланки специфічного імунітету.

При вивченні показників системи фагоцитів виявили різницю між пацієнтами з ІХС із наявністю хламідійної інфекції та пацієнтами з її відсутністю (табл. 3).

Між пацієнтами з ІХС із наявністю хламідійної інфекції порівняно з пацієнтами із її відсутністю кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів за спонтанним НСТ-тестом був відповідно 62 (49–70) проти 52 (41–64)% (р=0,004) (R=0,18; р=0,034), кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів за індукованим НСТ-тестом — 65 (53–78) проти 59 (49–68)% (р=0,05) (R=0,14; р=0,093), функціональний резерв нейтрофілів — 9 (2–18) проти 14 (4–29)% (р=0,07), метаболізм моноцитів за спонтанним НСТ-тестом — 13 (8–19) проти 14 (10–19)% (р=0,73), метаболізм моноцитів за індукованим НСТ-тестом — 15 (10–24) проти 18 (12–24)% (р=0,92), функціональній резерв моноцитів — 29 (11–50) проти 21 (6–40)% (р=0,18), частка фагоцитозу для моноцитів — 34 (31–37) проти 35 (28–40)% (р=0,73), частка фагоцитозу для нейтрофілів — 48 (43–57) проти 48 (41–55)% (р=0,23), кількість нейтрофілів з негативною активацією — 56 (48–62) проти 43 (30–53)% (р=0,028). Таким чином, наявність хламідійної інфекції у пацієнтів із ІХС супроводжується активацією нейтрофілів крові без суттєвої активації моноцитів.

Визначення показників імунного запалення свідчить про деяку відмінність їхніх рівнів у крові у пацієнтів із ІХС з наявністю та відсутністю хламідійної інфекції (табл. 4).

Тут і далі: МСР-1 — рівень хемоатрактантного білка для моноцитів.

Так, між пацієнтами з ІХС із наявністю хламідійної інфекції порівняно з пацієнтами з її відсутністю рівень СРБ відповідно становив 6,5 (3,3–12,4) проти 4,7 (2,1–7,9) мг/л (р=0,024) (R=0,26; р=0,029), ФНП-α в мононуклеарних клітинах — 108 (53–520) проти 189 (80–490) пг/мл (р=0,18), ІЛ-6 в мононуклеарних клітинах — 2586 (1664–3311) проти 2623 (1400–3840) пг/мл (р=0,66), ІЛ-6 у сироватці крові — 5,0 (4,2–18,6) проти 7,7 (4,9–17,7) пг/мл (р=0,65), ІЛ-8 у мононуклеарних клітинах — 1250 (824–1900) проти 2570 (1303–3460) пг/мл (р=0,019), ІЛ-8 у сироватці крові — 12 (91–14) проти 13 (9–14) пг/мл (р=0,43), рівень МСР-1 — 481 (244–500) проти 417 (282–507) пг/мл (р=0,34), лейкоцити крові — 5,5 (4,4–6,9) проти 6,4 (5,5–7,3) ∙10⁹/л (р=0,08), швидкість осідання еритроцитів — 11 (8–18) проти 8 (5–13) мм/г (р=0,051). Таким чином, наявність хламідійної інфекції у пацієнтів із хронічною ІХС порівняно з її відсутністю супроводжується достовірно вищими рівнями С-реактивного білка.

Виявлено деякі відмінності між групами в рівні перекисної модифікації атерогенних ліпопротеїнів та білків (табл. 5): у групі з наявністю хламідійної інфекції порівняно з пацієнтами з її відсутністю ступінь перекисної модифікації ліпопротеїнів становив 6,2 (2,5–9,4) проти 4,8 (2,7–6,6) ум. од. (р=0,25), вільнорадикальне окиснення білків — 5,0 (3,0–7,3) проти 4,0 (1,1–4,7) ум. од. (р=0,07), ПОЛ апоВ-білків — 0,83 (0,50–1,12) проти 0,85 (0,64–1,15) ум. од. (р=0,63).

Значення показників ПОЛ та антиоксидантного захисту у пацієнтів із наявністю хламідійної інфекції порівняно з пацієнтами з її відсутністю були такими: МДА — 9,4 (6,2–12,5) проти 9,4 (7,4–11,7) мкмоль/мл (р=0,86), дієнові коньюгати — 2,5 (1,5–3,8) проти 2,4 (1,8–3,6) ум. од. (р=0,72), каталаза — 7,0 (6,8–8,8) проти 7,5 (5,5–9,6) мкат/мл (р=0,43), СОД — 1945 (1310–2500) проти 2500 (1875–4167) U/l (р=0,005) (R=–0,31; р=0,002), кількість аутоантитіл до окиснених ЛПНЩ — 226 (130–447) проти 366 (175–670) mU/ml (р=0,07) (R=–0,19; р=0,051), кількість аутоантитіл до окиснених ЛПНЩ у складі ЦІК — 77(66–92) проти 21(5–123) mU/ml (р=0,11). Таким чином, у пацієнтів із хронічною ІХС наявність хламідійної інфекції порівняно з її відсутністю не супроводжується вищою активністю ПОЛ та апоВ-білків.

Проведено зіставлення даних для оцінки зв’язку функціонального стану ендотелію з наявністю хламідійної інфекції. Функціональний стан ендотелію у пацієнтів із ІХС з наявністю та відсутністю хламідійної інфекції представлено в табл. 6.

Порівняльний аналіз показників функціонального стану ендотелію між пацієнтами з ІХС із наявністю хламідійної інфекції порівняно із пацієнтами з її відсутністю виявив такі значення: стабільний метаболіт оксиду азоту крові NO₂ — 1,00 (0,75–1,42) проти 1,00 (0,71–1,69) мг/мл (р=0,52), цитрулін — 81 (64–111) проти 69 (61–95) мкмоль/л (р=0,17), фактор Віллебранда — 79 (58–120) проти 105 (64–120)% (р=0,17), ендотелійзалежна вазодилатація при манжетковій пробі — 7,3 (3,9–8,8) проти 8,3 (5,9–12,7)% (р=0,29), sICAM — 540 (475–750) проти 448 (365–600) нг/мл (р=0,049) (R=0,28; р=0,002), sVCAM — 481 (369–815) проти 795 (125–913) нг/мл (р=0,53). Таким чином, наявність хламідійної інфекції порівняно з її відсутністю не погіршує функціонального стану ендотелію у пацієнтів зі стабільною ІХС.

ВИСНОВКИ

1. Наявність хламідійної інфекції порівняно з її відсутністю у пацієнтів зі стабільною ІХС супроводжується підвищеними рівнями С-реактивного білка крові, високою активністю бластної трансформації Т-лімфоцитів та нейтрофілів крові без функціональних змін моноцитів.

2. Наявність хламідійної інфекції не пов’язана із дисфункцією ендотелію, активністю ПОЛ та окисненням апоВ-білків, вираженістю коронарного атеросклерозу, клінічними проявами ІХС та розвитком ускладнень (інфаркт міокарда та серцева недостатність).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• 1. Бебешко В.Г., Чумак А.А., Базыка Д.А., Беляева Н.В. (1993) Моноклональные антитела в радиационной иммунологии: Метод. реком., Киев, 19 с.
• 2. Кондрашова Н.И. (1974) Реакция потребления комплемента в новой постановке для выявления противотканевых антител. Лаб. дело, 9: 552—554.
• 3. Применение проточной цитометрии для оценки функциональной активности иммунной системы человека: Пособ. для врачей-лаборантов (2001) Москва, 53 с.
• 4. Стандартизация методов иммунофенотипирования клеток крови и костного мозга человека (рекомендации рабочей группы СПб РО РААКИ) (1999) Мед. иммунология, 5(1): 21–43.
• 5. Стефани Д.Ф., Вельтищев Ю.Е. (1996) Клиническая иммунология и иммунопатология детского возраста. Медицина, Москва, 372 с.
• 6. Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах лечения: Метод. реком. (1988) Киевский НИИ фтизиатрии и пульмонологии. Киев, 18 с.
• 7. Уразгильдеева С.А., Шаталина Л.В., Денисенко А.Д. и др. (1997) Взаимосвязь между уровнем холестеринсодержащих иммунных комплексов и чувствительностью липопротеидов к перекисному окислению у больных ишемической болезнью сердца. Кардиология, 10: 17—20.
• 8. Andrie R.P., Bauriedel G., Tuleta А. (2010) Impact of intimal pathogen burden in acute coronary syndromes—correlation with inflammation, thrombosis, and autoimmunity. Cardiovasc. Pathology, 19(6): e205–e210.
• 9. Borel N., Summersgillb J.T., Mukhopadhyayb S. et al. (2008) Evidence for persistent Chlamydia pneumoniae infection of human coronary atheromas. Atherosclerosis, 199(1): 154–161.
• 10. Digeon M., Caser M., Riza J. (1977) Detection of immune complexes in human sera by simplified assays with polyethylene glycol. Immunol. Methods, 226: 497–509.
• 11. Dowdy D.W., Geng E.H., Christopoulos K.A. et al. (2011) Mortality among antiretroviral-eligible patients in an urban public clinic. J. Acquir. Immun. Defic Syndr., 57: 297–300.
• 12. Fernandes C.P., Oliveira F.A.F., de Barros S.P.G. (2014) Molecular analysis of oral bacteria in dental biofilm and atherosclerotic plaques of patients with vascular disease. Intern. J. Cardiol., 174(3): 710–712.
• 13. Keurulainen L., Salin O., Siiskonen A. et al. (2010) Design and synthesis of 2-arylbenzimidazoles and evaluation of their inhibitory effect against Chlamydia pneumoniae, J. Med. Chem., 53: 7664–7674.
• 14. Laek B., Szklo M., McClelland R.L. et al. (2013) The prospective association of Chlamydia pneumoniae and four other pathogens with development of coronary artery calcium: The Multi-Ethnic Study of Atherosclerosis (MESA). Atherosclerosis, 230(2): 268–274.
• 15. Lia Y., Ahluwaliaa S.K., Borovkov A. et al. (2010) Novel Chlamydia pneumoniae vaccine candidates confirmed by Th1-enhanced genetic immunization. Vaccine, 28: 1598–1605.
• 16. Muhl H. Kunz D., Pfeilschifter J. (1994) Expression nitric oxide synthase in rat glomerular mesangial cells mediated by cyclic AMP. Br. J. Pharmacol., 112: 1–8.
• 17. Muhlestein J.B. (2011) Chronic Infection and Coronary Atherosclerosis Will the Hypothesis Ever Really Pan Out? J. Am. Coll. Cardiol., 58(19): 2007–2009.
• 18. Pedicino D., Giglio A.F., Galiffa V.A. et al. (2013) Infections, immunity and atherosclerosis: Pathogenic mechanisms and unsolved questions. Int. J. Cardiol., 166(3): 572–583.
• 19. Sakurai-Komada N., Iso H., Koike K.A. et al. (2014) Association between Chlamydophila pneumoniae infection and risk of coronary heart disease for Japanese: The JPHC study. Atherosclerosis, 233(2): 338–342.
• 20. Snell F.D., Snell C.T. (1984) Colorymetric methods of analysis. Van Nostard, New York, р. 560.
• 21. Wang C.M., Kaltenboeck B. (2010) Exacerbation of chronic inflammatory diseases by infectious agents: fact or fiction? World J. Diabetes, 1: 27–35.

Адреса для листування:
Ломаковський Олександр Миколайович
ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України»,
відділення атеросклерозу та ІХС
03151, Київ, вул. Народного ополчення, 5
E-mail: lomakovsky@ukr.net

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *