КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕТАБОЛІЗМУ ГОМОЦИСТЕЇНУ У ЖІНОК ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ ТА ОСТЕОАРТРОЗОМВ ПРЕ- ТА ПОСТМЕНОПАУЗі

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.86.16470
УДК: 616.72-002:616.379-008.64]-078:618.173

Вступ

Багатьма світовими дослідженнями визначається, що цукровий діабет (ЦД) є досить складною та нагальною злободенною проблемою сучасної світової охорони здоров’я, яка протягом останнього часу турбує усіх науковців [1]. Така ситуація склалася через визначну медико-соціальну значущість цієї нозології внаслідок невпинного прогресуючого зростання високих рівнів її поширеності, значних негативних наслідків (високу смертність й ризики настання тимчасової та стійкої втрати працездатності) із невтішними прогностичними медико-епідеміологічними показниками [2].

Згідно з визначеннями ВООЗ ЦД займає перші місця серед найбільш поширених хронічних неінфекційних світових захворювань та вважається 7-ю провідною причиною смерті у світі [3], яка, за даними ВООЗ, у 2016 р. викликала 1,6 млн випадків смерті у світі [4], а за іншими існуючими відомостями — й взагалі понад 2 млн [5].

На сьогодні світові показники поширеності даного захворювання становлять більше ніж 463 млн хворих (з яких більш ніж 90,0% займає ЦД 2-го типу [6], що більше діагностується серед населення віком молодше 40 років і демонструє приріст більш ніж на 9,0% щорічно [7]). За прогнозами, до 2040 р. поширеність ЦД зросте до 642 млн осіб [8], а до 2045 р. — до 700 млн [9], з огляду на знач­ні темпи підвищення захворюваності на цю патологію — зі 108 млн у 1980 до 422 млн у 2014 р. (практично удвічі серед чоловіків та в 1,6 раза у жінок) [10]. При цьому провідними дослідженнями вказується, що поширеність ЦД значно швидше зростає в країнах із середнім та низьким рівнем доходу [11], й прогнозується, що до 2030 р. більш ніж 85,0% усіх випадків захворювання на ЦД фіксуватиметься в країнах, що розвиваються [10].

В Україні також відмічається постійне збільшення числа осіб із ЦД, в середньому на 5,0–7,0 % щорічно [12], кожного року їх кількість зростає більш ніж на 3,5 млн осіб [13], що відповідає середньоєвропейському рівню (у 2016 р. — близько 9,1% (з яких 87,0–91,0% — ЦД 2-го типу)) [8].

Багато досліджень свідчать й про значну коморбідність та обтяженість при ЦД (особливо ЦД 2-го типу) [1]. Через одноманітні фактори ризику розвит­ку ЦД (ожиріння, запалення судин, дисліпідемія, ендотеліальна дисфункція тощо) пацієнти з ЦД 2-го типу мають вищий ризик розвитку серцево-судинних і захворювань шлунково-кишкового тракту, хвороб нирок і щитоподібної залози, гіпертензії та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), депресії тощо. ЦД 2-го типу досить тісно пов’язаний із індексом маси тіла (ІМТ) та надмірною масою тіла [14]. Це особливо важливо через високі ризики можливого розвитку множинних супутніх захворювань зі збільшенням вираженості ожиріння і його тривалості. Одним із таких частих супутніх захворювань ЦД є остеоартроз (ОА), частота якого підвищується у 5 разів у осіб із ожирінням, а початок і тяжкість ОА повністю пов’язані із показниками ІМТ і тривалістю ожиріння. Так, за даними досліджень, ЦД 2-го типу та ОА є досить поширеними хронічними захворюваннями, які часто співіснують [15], взаємозв’язок між ОА та ЦД 2-го типу пов’язаний із загальними факторами ризику (включаючи вік і ожиріння) [16], а симптомокомплекс ОА цілковито пов’язаний із інсулінорезистентністю [17].

При цьому світовими дослідженнями визначається й значний взаємозв’язок між розвитком ОА та втратою естрогену у жінок у період менопаузи. Тому поширеність ОА у жінок вища, ніж у чоловіків, а у жінок ризик розвитку ОА різко підвищується після настання менопаузи [18]. Інші дослідження вказують, що ризик розвитку ОА рук досягає піку у жінок після настання менопаузи та у віці 50–60 років в 3,5 раза частіше порівняно з чоловіками того ж віку [19].

Метою даної роботи є виявлення клініко-амнестичних характеристик та особливостей метаболізму гомоцистеїну у жінок із ЦД 2-го типу та ОА в період пре- та постменопаузи.

Матеріали та методи дослідження

Для дослідження нами відібрано 120 жінок в період пре- та постменопаузи віком 45–65 років, яких було розподілено на такі досліджувані групи: 1-ша — 20 жінок з моноперебігом ЦД 2-го типу; 2-га — 22 жінки з моноперебігом ОА; 3-тя — 62 жінки з коморбідним перебігом ЦД 2-го типу та ОА. У контрольну групу (КГ) увійшли 16 відносно здорових жінок.

Діагноз ЦД 2-типу у всіх обстежених пацієнток встановлений на підставі клініко-лабораторних даних, а саме визначення показників вуглеводного обміну — глюкози венозної крові натще, глікемічного профілю, глікозильованого гемоглобіну за стандартними біохімічними методиками, визначення інсуліну — імуноферментним методом; індексу ІР HOMA (homeostasis model assesment) математичним розрахунком. Верифікацію діагнозу проводили відповідно до загальноприйнятих критеріїв у клінічній практиці та наказу МОЗ України від 21.12.2012 р. № 11.18.

Діагноз ОА встановлювали згідно із затвердженим наказом МОЗ України від 12.10.2006 р. № 676 Клінічним протоколом надання медичної допомоги хворим із остеоартрозом.

Визначення рівня загального гомоцистеїну людини у сироватці крові пацієнток проводилося імуно­ферментним методом на аналізаторі «Labline-90» (Австрія) з використанням комерційної тест-системи виробництва фірми «AXIS-SHIELD» (Великобританія).

Модифікований менопаузальний індекс розраховували за сумою балів трьох груп симптомів: нейро­вегетативні, обмінно-ендокринні та психоемоційні розлади (0 балів — симптом відсутній, 1 бал — слабкий ступінь, 2 бали — помірний ступінь, 3 бали — сильно виражений). При кількості балів 35–58 діагностували клімактеричний синдром середньої тяжкості, 59 балів і більше — тяжкий клімактеричний синдром.

Зріст та масу тіла пацієнток вимірювали за допомогою ростоміра підлогового з вагами РПВ-2000 «Праймед». ІМТ визначали шляхом ділення маси тіла (у кг) на квадрат росту пацієнтки (у м²).

Окружність талії та стегна вимірювали згідно з протоколом ВООЗ сантиметровою стрічкою: окружність талії — посередині між нижнім краєм нижнього ребра та вершиною клубового гребеня, окружність стегна — навколо найширшої частини сідниць.

Співвідношення талії і стегон розраховували як співвідношення довжини окружності талії до довжини окружності стегон.

Систолічний (САТ) та діастолічний тиск (ДАТ) вимірювали за допомогою механічного тонометра Microlife BP AG1-20 (Швейцарія) на плечовій артерії: САТ — під час скорочення серця (систоли), ДАТ — в момент розслаблення серця (діастола).

Статистична обробка результатів досліджень проводилася непараметричними методами статистики, реалізованими пакетом прикладних програм IBM SPSS 25.0.

Математична обробка даних проведена за загальновизнаними методиками з розрахунком середньоарифметичних показників (М), стандартного відхилення (SD), критерію достовірності Мана — Уїтні — Вілкоксона. Критичним рівнем достовірності визначено р<0,05.

Результати дослідження та обговорення

У таблиці наведені визначені нами клініко-амнестичні характеристики та рівні гомоцистеїну жінок із ЦД-2 та ОА в період пре- та постменопаузи.

Таблиця. Клініко-анамнестичні характеристики та рівні гомоцистеїну жінок із ЦД 2-го типу та ОА в період пре- та постменопаузи, M ± SD

Примітки: вірогідність різниці між групами: **р<0,01 — 1-ю та 2-ю; ^р<0,05 — 1-ю та 3-ю; ^^^р<0,05 — 1-ю та 3-ю групами; ^#р<0,05 — 1-ю та конт­рольною групою (КГ); ^##р<0,01 — 1-ю та КГ; ^###р<0,01 — 1-ю та КГ; ‘р<0,05 — 2-ю та 3-ю; ‘’р<0,01 — 2-ю та 3-ю; ‘’’р<0,01 — 2-ю та 3-ю; °р<0,05 — 2-ю та КГ; °°р<0,01 — 2-ю та КГ; °°°р<0,01 — 2-ю та КГ; ^×р<0,05 — 3-ю та КГ; ^××р<0,01 — 3-ю та КГ; ^×××р<0,01 — 3-ю та КГ.

Слід вказати, що за віковими характеристиками в цілому вік обстежених жінок становив 59,2±4,6 року. При цьому тривалість менопаузи в усіх жінок констатувалася на рівні 8,4±4,8 року, значно переважаючи у жінок із ЦД 2-го типу (9,0±7,1 року) та особливо у хворих із коморбідним перебігом ЦД 2-го типу та ОА (9,3±3,6 року) порівняно із пацієнтами з ОА та особами контрольної групи (відповідно 8,2±4,3 і 4,6±4,5 року), що вказує на можливі взаємозв’язки ЦД 2-го типу та ОА. Це підтверджується й рівнями менопаузального індексу серед обстежених жінок, які в усіх пацієнток фіксувалися на рівні 23,5±13,7 бала, перевищуючи такі при ОА і ЦД 2-го типу (відповідно 30,5±15,9 і 25,0±13,1 бала) та у жінок із їх коморбідністю (21,7±13,0 бала) порівняно із контрольною групою (19,3±11,7 бала) (див. таб­лицю).

Показники зросту обстежених значно не відрізнялися між собою і становили 164,4±5,4 см (усі жінки), 161,9±5,2; 164,3±4,3; 165,3±5,6 і 164,0±5,7 см у 1-й, 2-й, 3-й та групі контролю відповідно. При цьому визначено й можливі взаємозв’язки ожиріння та ІМТ із ЦД 2-го типу й ОА. Так, найбільшу масу тіла та найвищий ІМТ відзначали у хворих із коморбідним перебігом ОА та ЦД 2-го типу (84,8±15,3 кг та 31,0±5,1 кг/м² відповідно) та у жінок із моноперебігом ЦД 2-го типу (80,9±18,2 кг та 30,9±6,8 кг/м² відповідно), що є цілком закономірним. Слід вказати, що у пацієнток із моноперебігом ОА ці рівні були дещо нижчими і становили відповідно 78,7±16,4 кг і 20,2±6,4 кг/м², але за характеристиками маси тіла вони також перевищували осіб контрольної групи (70,3±10,5 і 26,0±2,9 кг відповідно) (див. таблицю).

Дані тенденції підтверджуються й отриманими характеристиками окружності талії та стегон. Так, в усіх пацієнток ці показники відзначалися на рівні 91,5±14,6 і 107,1±13,1 см. При цьому вони були значно вищими у жінок із ЦД 2-го типу (98,6±20,8 і 113,7±18,2 см відповідно) та із коморбідним перебігом ОА та ЦД 2-го типу (93,5±12,2 і 109,0±11,6 см відповідно). У обстежених із моноперебігом ОА вони були нижчими (86,2±11,8 й 100,8±9,4 см відповідно), але кількісно переважали рівні контрольної групи (100,4±9,2 й 0,81±0,04 см відповідно). За показниками співвідношення талія/стегно обстежені з ОА та ЦД 2-го типу практично не відрізнялися порівняно з контрольною групою (усі жінки — 0,85±0,05; ЦД 2-го типу — 0,86±0,07; ОА — 0,85±0,05; ОА та ЦД 2-го типу — 0,86±0,04; контрольна група — 0,81±0,04) (див. таб­лицю).

Такі самі тенденції виявлені й для САТ та ДАТ: найвищі рівні при ОА (відповідно 143,2±15,9 і 85,9±8,1 мм рт. ст.); при ЦД 2-го типу та при коморбідності ОА та ЦД 2-го типу вони були практично однаковими (139,8±17,6 і 83,5±10,4 та 138,9±16,0 і 82,3±7,4 мм рт. ст. відповідно), але перевищували такі контрольної групи (відповідно 123,1±6,3 і 78,1±6,3 мм рт. ст.), що (швидше за все) вказує на вплив метаболічних та фізіологічних порушень внаслідок ОА та ЦД 2-го типу на вегетативну нервову систему та рівні САТ і ДАТ (див. таблицю).

На метаболічні порушення у жінок в період пре- та менопаузи під впливом ОА та ЦД 2-го типу вказують вірогідно підвищені (<0,001) рівні гомоцистеїну: при ОА — 12,5±2,3 ммоль/л і ЦД 2-го типу — 15,0±3,4 ммоль/л, а при їх поєднанні — 23,6±6,1 ммоль/л, що перевищують рівні групи контролю (7,8±2,2 ммоль/л) (див. таблицю).

Обговорення отриманих результатів

Отримані нами результати цілковито підтверджуються й іншими дослідженнями, які вказують на взаємозалежність надмірної маси тіла, підвищення рівнів інсуліну, гомоцистеїну та тригліцеридів [20, 21] і негативного впливу високих рівнів гомоцистеїну на остеокласти й остеобласти (що може призвести до розвитку ОА) [22]. Нами визначена наявність метаболічних порушень в організмі жінки в період пре- та постменопаузи під впливом ОА та ЦД-2 за вірогідним (<0,001) підвищенням рівнів гомоцистеїну за наявності ОА (12,5±2,3 ммоль/л), ЦД 2-го типу (15,0±3,4 ммоль/л) і при коморбідному їх поєднанні (23,6±6,1 ммоль/л) порівняно з показниками практично здорових жінок контрольної групи (7,8±2,2 ммоль/л).

Слід зазначити, що нами визначено переважання менопаузального індексу при ОА і ЦД 2-го типу (30,5±15,9 і 25,0±13,1 бала відповідно) та при їх коморбідному перебігу (21,7±13,0 бала) порівняно з групою контролю (19,3±11,7 бала). Найбільшу масу тіла та найвищий ІМТ серед обстежених констатовано у хворих із коморбідним перебігом ОА та ЦД 2-го типу (84,8±15,3 кг та 31,0±5,1 кг/м² відповідно) та у жінок із моноперебігом ЦД 2-го типу (80,9±18,2 кг та 30,9±6,8 кг/м² відповідно), дещо нижчі — у пацієнток із моноперебігом ОА (78,7±16,4 кг і 20,2±6,4 кг/м² відповідно) порівняно з такими характеристиками маси тіла конт­рольної групи (70,3±10,5 і 26,0±2,9 кг відповідно). Встановлені вищі САТ і ДАТ при ОА (143,2±15,9 і 85,9±8,1 мм рт. ст. відповідно), ЦД 2-го типу та їх коморбідності (139,8±17,6 і 83,5±10,4 та 138,9±16,0 і 82,3±7,4 мм рт. ст. відповідно) порівняно із конт­рольною групою (123,1±6,3 і 78,1±6,3 мм рт. ст. відповідно).

Висновки

Встановлено, що тривалість менопау­зи значно переважає у жінок із ЦД 2-го типу та особливо у хворих із коморбідним його перебігом із ОА порівняно із хворими з ОА та особами конт­рольної групи.

Нами визначено, що рівні менопаузального індексу значно вищі в осіб із ОА і ЦД 2-го типу та у жінок із їх коморбідним перебігом порівняно із конт­рольною групою. Найбільшу масу тіла та найвищий ІМТ серед обстежених зафіксовано у хворих із коморбідним перебігом ОА та ЦД 2-го типу та у жінок із моноперебігом ЦД 2-го типу й моноперебігом ОА порівняно з такими характеристиками осіб контрольної групи.

Також відзначено вищі показники окружності талії та стегна серед жінок із ЦД 2-го типу та із коморбідним перебігом ОА й ЦД 2-го типу й моноперебігу ОА порівняно з контрольною групою. Встановлені вищі показники сСАТ і ДАТ в осіб із ОА, ЦД 2-го типу та із їх коморбідним поєднанням порівняно із групою контролю.

Констатована наявність метаболічних порушень в організмі жінки в період пре- та постменопаузи під впливом ОА та ЦД 2-го типу при вірогідному (<0,001) підвищенні рівнів гомоцистеїну за наявності ОА, ЦД 2-го типу і коморбідного їх поєднання порівняно з рівнями відносно здорових жінок контрольної групи в період пре- та постменопаузи. Найвищий рівень гомоцистеїну (р<0,001) зафіксовано в групі коморбідної патології у жінок із ЦД 2-го типу та ОА в період пре- та постменопаузи.

Список використаної літератури

• 1. Гевко У.П. та ін. (2020) Цукровий діабет 2 типу та його коморбідність. Вісн. медичних і біологічних досліджень; № 4 (6): 132–136. doi: 10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11827.
• 2. Disease G.B.D., Injury I., Prevalence C. (2017) Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 328 diseases and injuries for 195 countries, 1990–2016: a systematic analysis for the global burden of Disease study 2016. Lancet; Vol. 390 (10100): 1211–1259.
• 3. WHO (2018) The top 10 causes of death. URL: http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/the-top-10-causes-of-death. Assessed November11, 2020.
• 4. WHO (2020) Diabetes. URL: http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/diabetes. Assessed November11, 2020.
• 5. NCD-RisC (2016) Worldwide trends in diabetes since 1980: a pooled analysis of 751 populationbased studies with 4·4 million participants. Lancet; № 387: 1513–1530.
• 6. Zheng Y., Ley S.H., Hu F.B. (2018) Global aetiology and epidemiology of type 2 diabetes mellitus and its complications. Nat Rev Endocrinol.; Vol. 14 (2): 88–98.
• 7. Lascar N. et al. (2018) Type 2 diabetes in adolescents and young adults. Lancet Diabetes Endocrinol.; № 6 (1): 69–80.
• 8. IDF (2015) International Diabetes Federation. IDF Diabetes Atlas, 7-th edn. Belgium.
• 9. IDF Western Pacific (2020) International diabetes federation. URL: http://www.idf.org/our-network/regions-members/western-pacific/members/119-vietnam.html. Assessed November11, 2020.
• 10. Catherine S., Narayanan N., Binu J., Rajmohan P. (2017) Prevalence and Risk Factors of Type 2 Diabetes Mellitus among Adults in a Rural Area of Thrissur, Kerala (Type 2 Diabetes among Adults in Rural Thrissur, Kerala). JMSCR; Vol. 5. Issue. 9: 28303–28310.
• 11. Onyango E.M., Onyango B.M. (2018) The rise of noncommunicable diseases in Kenya: an examination of the time trends and contribution of the changes in diet and physical inactivity. J. Epidemiol. Glob. Health; Vol. 8 (1–2): 1–7.
• 12. Lascar N. et al. (2018) Type 2 diabetes in adolescents and young adults. Lancet Diabetes Endocrinol.; № 6 (1): 69–80.
• 13. Аналіз системи лікування та розрахунок економічних втрат від цукрового діабету в Україні. К., 2020.
• 14. Priya Alva et al. (2021) Correlation of Body Mass Index with Li­pid Profile and Estradiol in Postmenopausal Women with Type 2 Diabetes Mellitus. International J. of Current Research and Review; Vol. 13, Iss. 01: 107–110. doi: dx.doi.org/10.31782/IJCRR.2021.13107.
• 15. LAS Alabdali et al. (2021) Prevalence of Upper Extremity Musculoskeletal Disorders in Patients with Type 2 Diabetes in General Practice. Medicines; Vol. 8 (2): 8. doi.org/10.3390/medicines8020008.
• 16. Song P. et al. (2021) Therapeutic Applications of Type 2 Diabetes Mellitus Drug Metformin in Patients with Osteoarthritis. Pharmaceuticals; Vol. 14 (2): 152. doi.org/10.3390/ph14020152.
• 17. Zaharia O.P. et al. (2021) Reduced Muscle Strength Is Associated With Insulin Resistance in Type 2 Diabetes Patients With Osteoarthritis. The J. of Clin. Endocrinology & Metabolism; Vol. 106, Iss. 4: 1062–1073. doi.org/10.1210/clinem/dgaa912.
• 18. Konnur R.G. (2021) Osteoarthritis and Menopause. International J. of Orthopedic Nursing; Vol 7, № 1: 1–8. doi.org/10.37628/ijorn.v7i1.1872.
• 19. Mahajan A., Patni R. (2018) Menopause and Osteoarthritis: Any Association? J. of mid-life health; Vol. 9 (4): 171–172. doi.org/10.4103/jmh.JMH_157_18.
• 20. Moretti R., Caruso P. (2019) The Controversial Role of Homocysteine in Neurology: From Labs to Clinical Practice. International Journal of Molecular Sciences; Vol. 20 (1): 231. doi.org/10.3390/ijms20010231.
• 21. Chhezom K., Arslan M.I., Hoque M.M. et al. (2017) Biomarkers of cardiovascular and metabolic diseases in otherwise healthy overweight subjects in Bangladesh. Diabetes Metab. Syndr. Clin. Res. Rev.; Vol. 11: S381–S384.
• 22. Saito M., Marumo K. (2018) The Effects of Homocysteine on the Skeleton. Curr Osteoporos Rep.; Vol. 16: 554–560. doi.org/10.1007/s11914-018-0469-1.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *