Посттравматичні стресові розлади у пацієнтів з анкілозивним спондилітом

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.93.18155
УДК: 616.711-002-007.274:616.895-036.8

Суспільно-політичний стрес, пов’язаний з війною в Україні, нестабільною внутрішньою політичною та економічною ситуацією, постійно зростаючим негативним інформаційним навантаженням є вкрай несприятливим фактором щодо суспільного здоров’я, особливо у пацієнтів з ревматологічними захворюваннями та постраждалих внаслідок бойових дій, серед яких можна виділити дві основні групи [1].

1-ша група — пацієнти з анкілозивним спондилітом, які стали учасниками воєнних подій. Військовослужбовці, у яких на тлі бойових травм, пере­охолодження, інфекцій розвинулися прояви анкілозивного спондиліту. Фізичні травми (поранення, перевантаження опор­но-рухового апарату) у цієї категорії посилювалися додатково бойовою психічною травмою, яка часом набувала характеру самостійної нозологічної форми та проявлялася розладами адаптації, гострими дистрес-реакціями.

Не менш значущим є вплив «стресорів воєнного часу» на мирне населення України, що належить до 1-ї групи, яке стикнулося із зовнішньою агре­сією російських військ.

Психологічні проблеми сімей переселенців мають комплексний характер, ядром яких є тяжкий травматичний досвід, ускладнений необхідністю адаптуватися у новому середовищі. Іншими словами, відмічається ефект ретравматизації — одна травма накладається на іншу: загроза життю та благо­получчю за місцем попереднього проживання (первинна) поєднується із необхідністю контактувати із незнайомим середовищем (вторинна) [2]. Цілий спектр стрес-факторів — мовний, культурний, звичаєвий, чужого помешкання, відсутності звичайної роботи, розірваність сімей, звичного кола спілкування — призводить до розвитку стрес­асоційованої патології, що погіршує перебіг будь-якого ревматологічного захворювання, в тому числі анкілозивного спондиліту.

Порушення ментального здоров’я в переважній більшості визначають провідну клінічну картину та соціальну значущість цієї патології. У всіх перелічених осіб відмічається висока розповсюдженість психічних та поведінкових розладів (розлади адаптації, посттравматичний стресовий розлад та ін.) [2, 7].

2-ю групою є цивільні особи, які опосередковано стали причетними до бойових дій. На відміну від безпосередніх учасників, вони не можуть спрямувати адаптаційні сили психіки на вирішення конкретних задач, не мають перспективного погляду у майбутнє. У них відзначають накопичення патологічних емоцій, таких як тривога, страх, депресія, які поглиблюються в умовах хронічного стресу [4].

Страх, тривога, відчуття власної вразливості, що викликані бойовою обстановкою, пригнічуються ціною великого нервового напруження. Досягнута рівновага порушується розвитком додаткових патологічних соматичних проявів, які компенсуються захисними механізмами агресивної та асоціальної поведінки [8].

Зокрема, віддалене населення знаходиться під постійним інформаційним впливом в першу чергу джерел масової інформації, що веде до появи або нарощування тривожного компоненту, зміни інсталяційних основ життя та поведінкових патернів. Фактори невідомості та наявна загроза майбутньому провокують перехід у стан непередбачуваної кризової свідомості, що виявляється розвитком змін системи саморегуляції особистості (фізіологічних, емоційних, когнітивних і поведінкових складових) [6, 9]. Ці зміни (усвідомлені та неусвідомлені) можуть бути результатом інтенсивної разової стресової події або такої, що діє протягом тривалого часу, стресової ситуації. Переживання несприятливих наслідків ураження, зміна соціальної ситуації розвитку особистості призводять до соціальної дисфункції та дезадаптації, прогресування типів психологічного реагування, вимушеного переривання розпочатого лікування (в тому числі і з відсутністю ліків), що погіршує перебіг анкілозивного спондиліту та негативно впливає на якість життя пацієнтів.

Особистісні розлади в рамках пограничних станів проявляються насамперед у порушеннях поведінки, які здатні виникати в різних ситуаціях, навіть при спілкуванні лікар — пацієнт і викликатися різноманітними неадекватними стимулами, що призводить до розвитку з часом соціальної дезадаптації та погіршення психічного здоров’я та якості життя [7].

Нами разом із психологами проаналізовано посттравматичні стресові розлади у пацієнтів з анкілозивним спондилітом. Обстежено 35 осіб чоловічої статі (25 цивільних та 10 військовослужбовців). Розподіл клінічних симптомів у групах обстежуваних пацієнтів показано в таблиці.

Таблиця. Клінічні симптоми у пацієнтів з анкілозивним спондилітом та посттравматичним стресовим розладом

У групі цивільних хворих найчастіше виявляли тривогу — у 25 (100,0%) осіб, порушення сну — у 25 (100,0%), зниження концентрації уваги — у 21 (91,3%). Рідше відмічали депресію — у 10 (43,5%) осіб, роздратування — у 15 (43,5%), спалахи гніву — у 13 (56,5%).

У групі військовослужбовців переважали тривога — у 10 (100,0%), порушення сну — у 10 (100,0%). Рідше виявляли зниження концентрації уваги — у 8 (79,0%), депресію — у 5 (50,0%), роздратування — у 6 (50,0%), спалахи гніву — у 5 (50,0%).

Цей психічний розлад розвивається не у всіх цивільних хворих та військовослужбовців, які піддавалися сильному стресу, а в осіб з індивідуальною вразливістю і низькою адаптивною здатністю. Симптоми свідчать про типову картину з тривожними, депресивними проявами, спалахами гніву, зниженням концентрації уваги.

Посттравматичні стресові розлади у пацієнтів з анкілозивним спондилітом призводили до збільшення вираженості болю у хребті, особливо у нічний час, що погіршувало сон та викликало роздратування. Виявлено підвищення ранкової скутості, що потребувало негайного застосування симптоматичної терапії нестероїдними протизапальними препаратами. На нашу думку, у таких пацієнтів на тлі стресу знижується поріг сприйняття та відчуття болю. Тобто створюється замкнене коло, в результаті чого погіршується функціональна здатність опорно-рухового апарату в обох групах хворих.

Оцінка больового синдрому в хребті, активності хвороби, ранкової скутості включала 10-бальну візуальну аналогову шкалу (ВАШ), яку пацієнт запов­нював до та після лікування [3]. У більшості обстежених хворих, які розпочали лікування анкілозивного спондиліту ще до початку війни, курс терапії переривався в силу складних обставин.

При порівнянні шкали болю у хребті цей показник був вищим у групі військовослужбовців (у переважної більшості виявлено ранні прояви анкілозивного спондиліту), що свідчить про більш виражений та триваліший запальний процес у структурах. Відмічена статистично значуща різниця у рухливості в шийному відділі хребта саме у цієї групи пацієнтів на ранніх етапах захворювання. Зменшення екскурсії грудної клітки в групі цивільних з анкілозивним спондилітом значно виражене (у більшості пацієнтів хвороба тривала до 5 років), що підтверджує вищу частоту та тяжкість ураження реберно-хребцевих суглобів. Відмічено зниження індексу BASDAI у хворих з центральною формою анкілозивного спондиліту при тривалості захворювання більше 10 років.

За даними інструментальних методів дослідження (рентгенографія, магнітно-резонансна томографія — МРТ), виявлено зміни у структурах хребта та їх зв’язках, які поєднувалися з клініко-функціональними проявами анкілозивного спондиліту. Так, ураження дуговідросткових суглобів діагностовано у 18 хворих (7 з яких — військові), що підтверджувало гострий перебіг запального процесу. Ураження дуговідросткових суглобів, за нашими даними, має значну поширеність (61,40%) на початку хвороби та передує в більшості випадків ураженню тіл хребців та зв’язкового апарату. Виявлено зв’язок між тяжкістю функціональних порушень у шийному, поперековому відділі хребта, екскурсії грудної клітки та наявністю ураження дуговідросткових суглобів. Відмінності між групами з та без ураження дуговід­росткових суглобів сягають статистично значущих величин, що свідчить про більш несприятливий перебіг хвороби, який виявляється більш вираженими порушеннями функції всіх відділів хребта на ранніх етапах анкілозивного спондиліту при ураженні дуго­відросткових суглобів.

При зіставленні тяжкості ураження шийного відділу хребта (порушення його функції) та об’єму ураження у дуговідросткових суглобах отримано результати, які можна поділити на три ступені:

І — легкий: ураження одного або двох дуговід­росткових суглобів, що характеризується зниженням мобільності у шийному відділі хребта на 2,33±0,88 бала, або на менше ніж 30% від норми;

ІІ — середній: ураження 3 або 4 дуговідросткових суглобів, що характеризується зниженням мобільності у шийному відділі хребта на 4,58±0,66 бала, або на 30–60% від норми;

ІІІ — тяжкий: ураження 5 та більше дуговід­росткових суглобів, що характеризується зниженням мобільності у шийному відділі хребта на 7,66±0,86 бала, або на 60–90% від норми.

На основі цього поділу можна визначати за даними рентгенографії тяжкість функціональних порушень у шийному відділі хребта та формулювати прогноз щодо подальшої працездатності.

За даними МРТ, виявлена достовірна різниця між показниками у групах з активним запальним процесом (набряк кісткового мозку) та без ознак активного запалення (жирова інфільтрація). Оцінка активності хвороби була значно вищою у пацієнтів військовослужбовців, у яких тригером стала бойова травма і вони не отримували лікування.

У пацієнтів ознаки вираженого запалення на МРТ, показники активності захворювання за індексом BASDAI в межах близько 4 балів, ще раз підтверджують агресивний перебіг анкілозивного спондиліту та необхідність комплексного терапевтичного впливу на захворювання, що і проводилося у нашому закладі.

Таким чином, бойовий стрес — це стан особистості, вимоги до якої перевищують її ресурси. Основ­ними причинами формування цього є жахи війни, страх бути вбитим, пораненим, фізичне і психічне перенапруження, порушення режимів життєдіяльності, хвороби, травми і поранення, страх не впоратися з обов’язками, невизначеність і дефіцит інформації, незвичайність ситуації, відсутність в минулому досвіді запасу можливих відповідних реакцій. Зростаюче нервово-психічне напруження містить загрози щодо розвитку психофізичної дезадаптації та її наслідків — психосоматичних і стресасоційованих хвороб та загострення існуючих патологічних процесів. Зростання захворюваності, інвалідизації наших пацієнтів має не тільки медико-соціальне, але й важливе соціально-економічне значення з точки зору впливу на майбутній розвиток країни [5].

Список використаної літератури

• 1. Гічун В.С., Кириченко А.Г., Корнацький В.М. та ін. Стрес-асоційовані розлади здоров’я в умовах збройного конфлікту. Монографія. Дніпро, 2019. 322 с.
• 2. Калвер Т., Стиліану Н. (2018) Хто, де і скільки: 9 фактів про тривалість життя у світі». Проєкт «Глобальний тягар захворювань» (Global Burden of Disease). Інститут показників та оцінки здоров’я (IHME). http://www.bbc.com/Ukrainian/features-44127764.
• 3. Коваленко В.М., Шуба Н.М., Борткевич О.П. та ін. (2021) Ревматичні хвороби. Класифікація, стандарти діагностики та лікування. Навчальний посібник К., Моріон, 2021. ІSВN 978-966-2066-79-1. 400 с.
• 4. Коханов В.П. (2001) Особенности психических реакций у населения, пострадавшего в результате локального вооруженного конфликта. Психиатрия и психофармакотерапия, № 4: 120–123.
• 5. Кризина Н. (2004) Право українського народу на фізичне й психічне здоров’я та його охорону: юридичні гарантії реалізації. Вісн. Нац. акад. держ. управління при Президентові України, № 4: 276–280.
• 6. Мехтиева Л.Г. (2014) Посттравматическое стрессовое расстройство в сложные социальные периоды. Психич. здоровье, № 1: 18–23.
• 7. Чабан О.С. (2005) Психосоматична медицина: аспекти діагностики та лікування. Київ. 69 с.
• 8. Olivan-Blázquez B., Rubio-Aranda E., García-Sanz O. (2016) Correlation between diagnosis of depression and symptoms present in primary care patients. Actas Esp. Psiquiatr., Vol. 44, № 2: 55–63.
• 9. Atwoli L., Stein D.J., Koenen K.C. et al. (2015) Epidemiology of posttraumatic stress disorder: prevalence, correlates and consequences. Curr. Opin. Psychiatry, Vol. 28, N 4: 307–311.

Адреса для листування:

Проценко Галина Олександрівна
03151, Київ, вул. Святослава Хороброго, 5
ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної
та регенеративної медицини імені академіка
М.Д. Стражеска» НАМН України
E-mail: g_protsenko@yahoo.com

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *