Біохімічні маркери як основа для оптимізації хондропротекторної терапії при остеоартриті колінних суглобів (огляд літератури, власні дослідження)

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.97.19082
УДК: 616.728.3-002-085:616-074(048.8)

Актуальність

Остеоартрит (ОА), який характеризується локальною дегенерацією суглобового хряща, ремоделюванням субхондральної кістки, синовіальним запаленням і утворенням остеофітів, на сьогодні уражує 6% населення світу та є найпоширенішим хронічним захворюванням опорно-рухового апарату зі складними та ще не повністю відомими етіопатогенними шляхами. Відповідно до «білої» книги Міжнародного товариства дослідження остеоартриту (Osteoarthritis Research Society International — OARSI) близько 242 млн людей живуть із симптоматичним ОА кульшового або колінного суглобів. Клінічно це проявляється суглобовим болем, скутістю, яка потім прогресує до деформацій і погіршує якість життя. На рівні тканин найбільш характерними змінами є прогресую­че руйнування та незначне запалення хряща, синовіт із запальною клітинною інфільтра­цією та ремоделюванням субхондральної кістки [1].

Останнім часом виявлено кілька системних молекулярних механізмів, що зумовлюють розвиток захворювання. Ці механізми включають хронічне запалення, що активує прозапальні цитокіни і призводить до активації металопротеаз, порушення метаболічних шляхів та мітохондріальної дисфункції і веде до руйнування хряща. На молекулярному рівні прозапальні цитокіни, такі як фактор некрозу пухлин (TNF)-α та інтерлейкін (IL)-1β, призводять до виникнення болю. Крім того, надмірна маса тіла та ожиріння є ключовими факторами ризику та інтенсифікації болю при ОА колінних і кульшових суглобів.

Багато дослідницьких програм спрямовані на розробку медикаментозних методів лікування ОА, які змінять перебіг захворювання, але цим програмам значно заважає відсутність якісних біохімічних методів раннього виявлення та моніторингу прогресування патології. Повільний прогрес у цій галузі значною мірою пояснюється відсутністю відповідних когорт і надійних аналітичних інструментів для виявлення специфічних для ОА біомаркерів. Наявність клінічних, біомаркерних і рентгенографічних даних багатоцентрової проспективної 96-місячної когорти спостереження Ініціативи з остеоартриту Національного інституту здоров’я дає можливість ідентифікувати клінічно корисні біомаркери для ОА колінного суглоба [2].

Прозапальні цитокіни, за деякими винятками, не виявилися корисними для діагностичних або прогностичних цілей. Деякі молекули, що беруть участь у основних шляхах ОА, такі як HIF-1α або CCL3, були запропоновані як маркери гомеостазу хондроцитів і ранньої дегенерації хряща. C-кінцевий телопептид колагену (CTX) II типу (CTX-II), перехресно зшитий телопептид колагену II типу, утворюється завдяки процесингу катепсину та металопротеїнази, і є параметром обміну хряща. CTX-II пригнічується проти­запальним лікуванням; його фракція в сечі значною мірою пов’язана з балами за шкалою Western Ontario and McMaster University (WOMAC). Поєднання CTX-II і олігомерного матричного білка хряща (COMP) може бути маркером ранньої діагностики, еволюції та тяжкості захворювання. Фермент матриксної металопротеїнази (MMP)-13, що руйнує хрящ, є багатообіцяючим маркером, оскільки негативно корелює з товщиною хряща та позитивно з балом K-L. Комплексні комбінації біомаркерів, серед яких були номіновані неоепітопи колагену I, II, III, співвідношення CTX-I/OC, PINP, COMP, IL-6 та інші молекули. Продукт деградації вітронектину V65 і фрагмент комплементу C3f є новими кандидатами, які демонструють підвищені спектри у пацієнтів із високими показниками K-L, наявні також у синовіальній рідині. Інгібітори Wnt, склеростин і DKK-1 і DKK-3, ймовірно, чинять захисну дію на хрящ, але через відсутність достатніх даних немає консенсусу щодо їх використання. Клінічні дослідження з відповідним дизайном, ймовірно, підтвердять нові біомаркери та нові сфери застосування в найближчому майбутньому. Кістка, хоч і представлена як пасивна тканина, перебуває під безперервним, тривожним метаболічним рівнем, і її гомеостаз залежить від гармонійної взаємодії між подіями, що утворюють кістку, і подіями, що руйнують кістку. У скелеті ссавців правильний обмін кісток забезпечує відновлення мікроархітектурних пошкоджень кісткової тканини та одночасно сприяє гомеостазу кальцію [3, 4].

Прогресуюча деструкція суглоба при ОА починається в суглобовому хрящі, переважно в несучих суглобах [5], поєднується з утворенням остеофітів і патологічними змінами синовіальної оболонки та субхондральної кістки на краю суглоба з ендохондральним відростком кістки. Поступова деградація та втрата суглобового хряща з пов’язаними структурними та функціональними змінами в цілому суглобі визначають цей складний запальний процес [6, 7]. Однак етіологія та точні патогенетичні механізми (біомеханічні, біохімічні та інші) ОА наразі не визначені, і досі не існує відомого лікування. Останнім десятиліттям ОА все частіше розглядається як процес динамічного руйнування і відновлення хряща. Як біохімічні, так і механічні зміни можуть викликати цю патологію.

Існує багато потенційних діагностичних, моніторингових і прогностичних біомаркерів, які, як повідом­ляється, мають зв’язок із основними патогенними процесами ОА [8]. На індивідуальному рівні ці маркери демонструють різну чутливість і специфічність. Це є причиною того, що останніми роками було докладено більше зусиль для застосування комплексних аналітичних підходів для розширення панелі відкриттів. Протеомні дослідження були розпочаті для вивчення сироватки, синовіальної рідини, хряща та секретому хондроцитів пацієнтів з ОА для кращого розуміння механізмів захворювання та визначення діагностичних і прогностичних панелей біо­маркерів [9, 10].

Біохімічні маркери деградації хряща та кістки стають все більш важливими в оцінці ОА [11]. Сироваткові біомаркери кістково-суглобових захворювань були в центрі уваги сучасних тенденцій клінічних досліджень. Лабораторна перевірка визначених і потенційних біомаркерів ОА має ключове значення для майбутніх алгоритмів ухвалення рішень у діагностиці, моніторингу та прогнозу цих захворювань. Поточні рекомендації радять використовувати залишки розпаду колагену, наприклад CTX-I та CTX-II, у додатковій діагностиці. Крім маркерів деградації колагену, ферменти, які регулюють метаболізм кісток і суглобів, корисні в клінічній оцінці кістково-суглобової патології. Поряд з цим нещодавно вивчено кілька інших рекомендованих і нових номінальних молекул. Wnts і споріднені з Wnt молекули відіграють кардинальну роль у кістково-суглобовому гомео­стазі, що робить їх перспективною мішенню не тільки для фармацевтичної модуляції, але й для розгляду як розчинних біомаркерів. При ОА, окрім фрагментів колагену типу II, вивчено багато молекул, пов’язаних із шляхом, і запропоновано для перевірки біомаркерів. Найбільш серйозним обмеженням є те, що значній частині досліджень бракує статистичної потужності через зменшення кількості зареєстрованих випадків. Сироваткові біомаркери обміну кісток і суглобів дають обнадійливу можливість для діагностики та прогнозу кістково-суглобових захворювань, хоча слід проводити подальші дослідження та лабораторні перевірки, щоб покладатися виключно на них.

Оцінка синтезу та деградації колагену ІІ типу вважається актуальною при дослідженні прогресування ОА. Серед продуктів розпаду колагену ІІ типу CTX-II є найбільш вивченим маркером. У пацієнтів з ОА виявлено високі рівні порівняно з безсимптомними особами або радіологічними ознаками ОА. У деяких роботах показано важливий зв’язок між ОА та рентгено­графічною прогресією CTX-II [12, 13]. Дегенерація суглобового хряща включає дегенерацію матриксу, яка в основному призводить до втрати протеогліканів і колагену типу II. CTX-II виділяється в синовіальну рідину і поглинається сироваткою, коли колаген типу II розкладається [12]. Завдяки метаболізму колагенових волокон типу ІІ, ранній діагностиці ОА та ефекту клінічних прогнозів лікування динамічне визначення концентрації CTX-II може відображати тяжкість уражень суглобового хряща при ОА [14].

Рекомендації робочої групи з біомаркерів OARSI 2015 р. формулюють рекомендації, що базуються на поточних знаннях і передбачуваних перевагах, які можна використовувати.

Біомаркери можуть використовуватися як на доклінічному рівні, так і в клінічних дослідженнях. Їх основні цілі — встановлення діагнозу, визначення стадії захворювання та моніторинг, підтвердження фармакологічного механізму дії; демонстрація біо­логічного механізму дії, прогнозування клінічного результату захворювання [15].

Визначення рівнів СТХ I та СTX II дозволяє оцінити стан кістково-хрящової тканини при експериментальному ОА. CTX-I та CTX-II є, відповідно, маркерами деструкції кісткової та хрящової тканини, за рівнем яких можна досліджувати стан анаболічного і катаболічного процесів у суглобі. За даними літератури, маркери CTX-I та CTX-II широко використовуються в експериментальному вивченні патології суглобів [16]. M.R. Trăistaru та співавтори (2019) встановили підвищений рівень CTX-II у пацієнтів із гістологічною модифікацією хряща [17].

H. Cheng і співавтори (2020) [18] при пошуку досліджень, в яких вимірювали CTX-II у сечі у пацієнтів з ОА колінного суглоба та у здорових осіб контрольної групи, за даними PubMed, ScienceDirect і EMBASE (13 досліджень, 2856 учасників), показали, що рівні CTX-II у сечі можуть слугувати біомаркером ОА колінного суглоба.

А J.G. Convill і співавтори (2020) [19], згідно з аналізом результатів 80 досліджень за ідентифіка­цією 89 статистично значущих окремих молекулярних біо­маркерів (бази даних MEDLINE та Embase, пошук у період із серпня 2013 до травня 2018 р.), продемонстрували, що CTX-II, визначений в сечі та сироватці крові, може прогнозувати прогресування ОА колінного суглоба. За даними 2 досліджень, концентрація фактора росту ендотелію судин синовіальної рідини є прогностичною ознакою прогресування ОА колінного суглоба. Такі дані підтверджені й в більш сучасних дослідженнях, де показано, що комбіноване визначення сироваткових концентрацій CTX-II і генерованого колагеназою карбокси-кінцевого нео­епітопу колагену типу II може мати потенціал для оцінки та діагностики ОА на ранніх стадіях [20, 21].

Протягом останніх двох десятиліть для охоплення ланцюга шляху ОА біохімічні маркери всього суглоба, включаючи обмін кісток — CTX-I, PINP, OC, обмін хряща — C2M (похідна від MMP деградація колагену типу II), сироватковий N-пропептид колагену IIA (PIIANP) та COMP, запалення — hsCRP (високочутливий С-реактивний білок), IL-6 та біо­хімічний обмін сполучної тканини — C3M (MMP-похідна деградація колагену типу III), C1M (похідна MMP деградація колагену типу I), сироватковий перехресний зв’язок СТХ (ICTP) і MMP-9, а також пов’язані з кісткою антагоністи передачі сигналу Wnt — склеростин і DKK-1 — аналізувалися в різних дослідженнях [22].

Сильна кореляція між сироватковим CTX-ІІ та мік­роструктурними змінами суглобового хряща після травми суглоба демонструє потенційне використання сироваткових біомаркерів для раннього виявлення дегенерації хряща [23].

Показано, що сечовий CTX-II мав найсильніші та послідовні асоціації з клінічними симптомами ОА, а також рентгенографічними доказами пошкодження суглобів. Відповідно, сечовий CTX-II може допомогти в ранній діагностиці ОА у симптоматичних пацієнтів без рентгенологічних ознак ОА. Протягом останніх трьох десятиліть вчені продемонстрували, що рівні біомаркерів у сироватці та сечі можуть забезпечити спосіб моніторингу ОА, і деякі з цих біомаркерів (медіатори та продукти деградації внутрішньосуглобової тканини, спроби відновлення та запалення) чітко пов’язані з біологічними та патологічними процесами при OA колінного суглоба [24, 25, 26, 27].

Але деякі автори вважають, що жоден із біомаркерів не виявився достатньо специфічним чи чутливим для ранньої діагностики та/або моніторингу окремих пацієнтів групи ризику та/або прогнозування перебігу захворювання з часом [28].

Питання оцінки ефективності лікування ОА, особ­ливо структурно модифікуючого, на сьогодні є дуже важливим як для клінічної практики, так і для наукових досліджень. Існуючі інструменти за показниками інтенсивності болю і порушення функції не відповідають сучасним вимогам, вважаються деякою мірою суб’єктивними. Тому об’єктивізація маркерів, що підтверджують вплив різних методів лікування, видається найбільш перспективною для формування висновків.

У літературі широко дискутується питання використання хворобомодифікуючих препаратів повільної дії, що, за даними різних авторів, чинять позитивний вплив на структуру ураженого хряща.

Протягом багатьох років хондроїтину сульфат [29] та глюкозамін використовують як препарати повільної дії для лікування ОА, зменшення вираженості болю та покращення функції, а також за властивість модифікувати захворювання шляхом обмеження втрати об’єму хряща та зниження темпів прогресування звуження суглобової щілини. Однак в опублікованих дослідженнях щодо клінічної ефективності виявлено невідповідності, у яких повідомляється про відсутність значущих ефектів порівняно з плацебо. Терапевтичний ефект цих препаратів може залежати від багатьох змінних, таких як джерело походження, чистота та забруднення побічними продуктами.

A. Rabade та співавтори (2024) [30] провели оглядове дослідження, щоб оцінити ефективність та безпеку двох пероральних препаратів глюкозаміну сульфату, хондроїтину сульфату та їх комбінованого режиму лікування ОА колінного суглоба за допомогою пошуку літератури (1994–2022) з використанням різних електронних баз даних, включаючи PubMed, Embase, Cochrane Library та Google Scholar. У цей систематичний огляд включено 25 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) (9 РКД для глюко­заміну сульфату, 13 — для хондроїтину сульфату і 3 для їх комбінації). У всіх цих дослідженнях групи лікування порівнювали з плацебо. У метааналізі хондроїтину сульфат продемонстрував значне зниження інтенсивності болю та покращення фізичних функцій порівняно з плацебо; глюкозамін — значне зменшення звуження великогомілкової суглобової щілини. У той час як їх комбінація не показала ні зниження інтенсивності болю, ні будь-якого поліпшення фізичної функції. Поряд із тим відмічено незначне звуження суглобової щілини. Оцінка безпеки обох препаратів свідчила про сприятливий профіль безпеки та хорошу переносимість.

Хотілося б звернути увагу на те, що автори акцентують увагу на суб’єктивних симптомах і не враховують у висновку результатів небагатьох досліджень щодо комбінованого застосування хондроїтину сульфату і глюкозаміну стосовно покращення структурних змін, однак поряд із тим пояснюють відсутність широкого спектру випробувань комбінації цих препаратів.

За останнє десятиліття обговорення щодо доцільності та ефективності застосування симптоматичних препаратів сповільненої дії при ОА стали ще більш інтенсивними. Американська колегія ревматологів (American College of Rheumatology — ACR) до цього часу вважає їх використання сумнівним. У рекомендаціях Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) пропонується включати хондроїтину сульфат у комплекс­не лікування хворих на ОА кистей, а в рекомендаціях Європейського товариства з клінічних і економічних аспектів остеопорозу та остеоартриту (The European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases — ESCEO) рекомендується їх застосування у пацієнтів з ОА колінних суглобів.

Вибір ефективної терапії для хворих на ОА завжди був складним завданням та оскільки результати досліджень мають різні висновки, ця проблема потребує подальших досліджень.

Мета. Комплексна оцінка ролі біохімічних маркерів PIINP і CTX-II у моніторингу руйнування хрящової тканини та ефективності лікування за даними сучасної літератури, а також визначення терапевтичних можливостей хондропротекторної терапії на основі риб’ячого колагену пептиду, глюкозаміну гідрохлориду, кальцію глюконату, метилсульфонілметану, гіалуронової кислоти, екстракту ункарії опушеної, маточного молочка (дієтична добавка Артікон) на симптоми та динаміку рівнів PIINP і CTX-II при ОА колінних суглобів.

Матеріали і методи. Здійснено науковий пошук у друкованих і електронних виданнях, наукових пошукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння й узагальнення інформаційних даних про взаємозв’язок ОА з маркерами дегенерації хряща і кістки. У проведеному дослідженні на базі ревматологічного відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради кафед­ри внутрішньої медицини № 2 Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України брали участь 52 амбулаторних та стаціонарних хворих жінок із первинним гонартрозом І–ІІ рентгенологічної стадії за Kellgren і Lawrence. Критеріями виключення з дослідження були цукровий діабет у стадії декомпенсації, ожиріння ІІ–ІІІ ст., вірусні та інфекційні захворювання в стадії загострення, онкологічна патологія, протезований суглоб, пацієнти із супутніми системними захворюваннями у стадії загострення, період вагітності, годування грудьми. Усі пацієнти підписали інформовану згоду на участь у дослідженні. В основну групу включено 32 жінки (середній вік (Me (IQR)) 58,0 (48,5; 65,5), середня тривалість захворювання (Me (IQR)) 10 (6,5; 12,0) років). 2-га група включала 20 жінок. Середній вік пацієнтів (Me (IQR)) становив 55,0 (52,5; 59,0) років з тривалістю недуги (Me (IQR)) 11,0 (10,0; 16,0) років. Діагноз первинного гонартрозу встановлено згідно з наказом МОЗ України від 12.10.2006 р. № 676 та діагностичними критеріями ACR 2019 р., що включали збір скарг, анамнезу, проведення клініко-лабораторних й інструментальних досліджень, визначення антропометричних показників, а саме зросту, маси тіла, індексу маси тіла (ІМТ) — ІМТ = маса тіла (кг)/зріст² (м²), окружності стегон (ОС), окружності талії (ОТ) та співвідношення OT/OC. Використовували загальноприйняті методи клінічного дослідження суглобів (огляд, пальпація, вимірювання кінцівок та суглобів, визначення ступеня рухливості суглобів), інструментального (рентгенографія, ультразвукове дослідження (УЗД) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) суглобів) та лабораторного методів обстеження (клінічний аналіз крові, рівні глюкози, трансаміназ, білірубіну, сечовини, креатиніну, ревматоїдного фактора, С-реактивного білка (СРБ), загального холестерину, ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів, кальцію, калію, магнію, загального білка та сечової кислоти). За допомогою імуноферментного методу визначали біомаркери ОА PIINP та CTX-II.

Визначення рівня PIINP та CTX-II проводили на імуноферментному аналізаторі «Multiskan FС-357» у Міжкафедральній навчально-дослідній лабораторії Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України із використанням набору для аналізу ELISA Kit згідно з методикою виробника.

Проведено аналіз інтенсивності больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), індексом тяжкості для гонартрозу (сумарного індексу Лекена), індексом WOMAC та виявлення нейропатичного болю. Для цього використовували стандартизовані опитувальники пацієнтів.

З метою вивчення ефективності запропонованого методу лікування всі пацієнти були розділені на дві групи: пацієнти 1-ї групи отримували стандартне лікування ОА (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), фізіо­терапевтичне лікування), а пацієнти 2-ї групи — в комплексі зі стандартною терапією ОА вживали дієтичну добавку Артікон (перорально 50 мл 1 раз на добу щодня протягом 3 міс).

Статистичний аналіз результатів досліджень проведено за допомогою комп’ютерних програм «Excel 2016» і «Statistica Version 12». Статистична обробка проводилася методами статистичного аналізу [31].

Перевірці статистичних гіпотез про відмінність до та після лікування досліджуваних даних передувала оцінка нормальності розподілу кількісних ознак із використанням критерію Колмогорова — Смірнова.

Зважаючи на обмежену кількість пацієнтів у кожній із досліджуваних груп, яка коливалася від 20 до 32, а також на результати перевірки на відповідність вибірок нормальному закону розподілу з використанням критерію Колмогорова — Смірнова, порівняння розрахованих коефіцієнтів асиметрії та ексцесу з відповідними критичними значеннями, зроблено висновок про невідповідність їх нормальному закону розподілу.

Для перевірки статистичних гіпотез про несуттєву відмінність до лікування експериментальних показників при невідповідності досліджуваних даних нормальному закону розподілу було використано непараметричний критерій Манна — Уїтні для незалежних вибірок [32].

Для порівняння залежних вибірок (до та після лікування) використано парний критерій Вілкоксона. Відмінності вважали достовірними при значенні р<0,05, що загальноприйнято для медико-біологічних досліджень.

Результати дослідження та їх обговорення

Включені в дослідження пацієнти з первинним гонартрозом були розподілені на дві клінічні групи: 1-ша група (n=20) — хворі, які отримували стандартну терапію ОА (НПЗП, хондропротектори, фізіо­терапевтичне лікування, симптоматичне лікування); 2-га група (n=32) — пацієнти, які в комплексі зі стандартною терапією ОА отримували дієтичну добавку Артікон. Обстеження проводили двічі: перед початком лікування (при госпіталізації) та після 90-го дня терапії.

Клініко-лабораторну характеристику пацієнтів (n=52) з ОА до лікування наведено в табл. 1.

Обидві групи обстежуваних є репрезентативними за віком, статтю, клінічними та лабораторними показниками. Загалом у пацієнтів обох груп спостерігається незначне підвищення ІМТ, наявність артеріальної гіпертензії І ступеня та дисліпідемії (підвищення рівня загального холестерину та зниження ХС ЛПВЩ) та достатньо високі рівні ВАШ, індексів Лекена і WOMAC. Поряд з тим у переважної більшості пацієнтів виявлено ІІ стадію гонартрозу.

Результати порівняльного аналізу інтенсивності больового синдрому за ВАШ відповідно до рис.1 наведено в табл. 2 у групах до лікування стандартною терапією (ДЛСТ), до лікування стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон (ДЛТА), після лікування стандартною тера­пією (ПЛСТ) та після лікування стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон (ПЛТА).

За результатами порівняльного аналізу (див. табл. 2 та рис. 1), встановлено достовірну відмінність в групах пацієнтів з ОА ДЛСТ та ПЛСТ з рівнем значущості р=0,000089<0,001, а також до та після лікування стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон з рівнем значущості р=0,000001<0,001.

Рис. 1. Коробкові діаграми інтенсивності больового синдрому за ВАШ у пацієнтів з ОА груп ДЛСТ, ДЛТА, ПЛСТ та ПЛТА.

Відсутність достовірної відмінності встановлено при порівнянні двох груп ДЛСТ та ДЛТА (р=0,87), що додатково підтверджує відповідність пацієнтів обох груп критеріям відбору.

Ефективність лікування ОА стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон при порівнянні інтенсивності больового синдрому за ВАШ підтверджує статистично значима відмінність між групами ПЛТА порівняно з групою ПЛСТ з рівнем значущості р=0,000017<0,001. Також виявлено, що значення медіани показника ВАШ у групі ПЛТА (25,0 (25,0; 35,0)) на 15 одиниць менше порівняно з групою ПЛСТ (40,0 (50,0; 52,5)), що додатково вказує на ефективність використання стандартної терапії з додаванням дієтичної добавки Артікон, завдяки глюкозамін гідрохлориду, який стимулює синтез протеогліканів, знижуючи больовий синдром, та метилсульфонілметану (МСМ), який має протизапальний ефект, що посилює зниження ВАШ.

Результати порівняльного аналізу сумарного індексу Лекена (індекс тяжкості для гонартрозу) наведено на рис. 2 та в табл. 3.

Рис. 2. Коробкові діаграми сумарного індексу Лекена

Відповідно до результатів порівняльного аналізу (див. табл. 3 та рис. 2), встановлено достовірну відмінність в групах пацієнтів з ОА у групах ДЛСТ та ПЛСТ з рівнем значущості р=0,000144<0,001, а також до та після лікування стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон з рівнем значущості р=0,000001<0,001.

Відсутність достовірної відмінності встановлено при порівнянні двох груп ДЛСТ та ДЛТА (р=0,25), що додатково підтверджує відповідність пацієнтів обох груп критеріям відбору.

Ефективність лікування ОА стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон при аналізі сумарного індексу Лекена підтверджує статистично значима відмінність між групою ПЛТА порівняно з групою ПЛСТ з рівнем значущості р=0,000134<0,001. Значення медіани індексу Лекена у групі ПЛТА (3,0 (2,0; 5,0)) на 3 одиниці менше порівняно з групою ПЛСТ (6,0 (4,2; 7,5)), що свідчить про значне покращення стану пацієнтів. Ефективність Артікону як доповнення до стандартної терапії, зумовлена дією його компонентів: риб’ячий колаген пептид та глюкозаміну гідрохлорид сприяють регенерації хряща, метилсульфонілметан та екстракт ункарії опушеної зменшують вираженість запалення, а гіалуронова кислота покращує змащення суглобів. Це пояснює зниження больового синдрому та покращення функціональності суглобів.

Результати порівняльного аналізу індексу WOMAC (Western Ontario and McMaster University)

Результати порівняльного аналізу індексу WOMAC наведено в рис. 3 та табл. 4.

Рис. 3. Коробкові діаграми індексу WOMAC

Провівши порівняльний аналіз індексу WOMAC (див. табл. 4 та рис. 3), встановлено достовірну відмінність в досліджуваних пацієнтів з ОА в групах ДЛСТ та ПЛСТ з рівнем значущості р=0,000132<0,001, а також до та після лікування стандартною терапією з додаванням дієтичної добавки Артікон з рівнем значущості р=0,000001<0,001.

Відсутність достовірної відмінності встановлено при порівнянні двох груп ДЛСТ та ДЛТА (р=0,55), що додатково підтверджує відповідність пацієнтів обох груп критеріям відбору.

Результати порівняльного аналізу індексу WOMAC вказують на значну ефективність додавання Артікону до стандартної терапії для пацієнтів з ОА. Медіана індексу WOMAC у групі ПЛТА (30,5 (23,0; 42,0)) була на 10 одиниць нижчою порівняно з групою ПЛСТ (40,0 (34,0; 46,0)), що підтверджує покращення функціонального стану та зменшення вираженості больового синдрому. Ці результати статистично значущі з р=0,027762<0,05. Механізми дії компонентів Артікону, таких як глюкозамін для підтримки хряща, протизапальний МСМ, риб’ячий колаген для регенерації, забезпечують синергічний ефект, який підвищує ефективність стандартної терапії, зменшуючи вираженість болю і покращуючи мобільність суглобів.

Результати порівняльного аналізу біохімічного маркера ОА PIINP

Результати порівняльного аналізу біохімічного маркера ОА PIINP наведено в рис. 4 та табл. 5.

За результатами порівняльного аналізу (див. табл. 5 та рис. 4), встановлено відсутність достовірної відмінності при порівнянні двох груп ДЛСТ та ПЛСТ (р=0,1). Натомість виявлено високу достовірну відмінність в досліджуваних пацієнтів з ОА в групах ДЛТА та ПЛТА з рівнем значущості р=0,000<0,001.

Рис. 4. Коробкові діаграми змін біохімічного маркера ОА PIINP

Відсутність достовірної відмінності встановлено при порівнянні двох груп ДЛСТ та ДЛТА (р=0,07), що додатково підтверджує відповідність пацієнтів обох груп критеріям відбору.

Результати порівняльного аналізу біохімічного маркера PIINP свідчать про значну ефективність додавання Артікону до стандартної терапії для пацієнтів з ОА. У групі ПЛТА значення медіани PIINP (4105,5 (3343,0; 8293,0)) було на 546 одиниць вище, ніж у групі ПЛСТ (3559,50 (1255,5; 5032,0)), з рівнем значущості р=0,02<0,05. Це зростання показника PIINP вказує на активізацію процесів регенерації хрящової тканини, що підтверджує позитивний вплив Артікону, сприяючи відновленню структури суглоба завдяки дії риб’ячого колагену, глюкозаміну та інших компонентів, які стимулюють синтез колагену і підтримують здоров’я хряща.

Результати порівняльного аналізу біохімічного маркера ОА CTX-II

Результати порівняльного аналізу біохімічного маркера ОА CTX-II наведено в рис. 5 та табл. 6.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *