КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНКІЛОЗИВНОГО СПОНДИЛІТУ, КОМОРБІДНОГО З АЛЕКСИТИМІЄЮ

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.98.19243
УДК 616.721-002.77

Вступ. Анкілозивний спондиліт (АС) є хронічним автоімунним запальним захворюванням, що уражує переважно хребет і периферичні суглоби, з вираженим хронічним больовим синдромом, артритом, ентезитом, увеїтом і дактилітом, які значно погіршують якість життя та функціональні можливості пацієнтів [1]. Етіопатогенетичні механізми АС характеризуються багатофакторністю, реалізуються через складне поєднання генетичних, імунобіологічних, інфекційних та ендокринних порушень, і досі вивчені недостатньо [2–4].

АС супроводжується вираженими порушеннями психоемоційної сфери, що включають депресивні, тривожні, астеноневротичні розлади та порушення когнітивного функціонування [5–7]. Взаємозв’язок соматичних і психічних порушень при АС опосередкований спільними фізіологічними, патофізіологічними і патопсихологічними механізмами; соматична симптоматика АС погіршує стан психічного функціонування, а психічні порушення обтяжують перебіг АС і ускладнюють його діагностику та лікування [8, 9].

Важливу роль у складних психосоматичних зв’язках при АС відіграє алекситимія (АЛ) — порушення здатності до ідентифікації та опису власних почуттів, емоцій та соматичних симптомів [10]. АЛ супроводжується недостатнім розвитком уяви, збідненням інтроспективного та конкретного мислення; ці порушення призводять до нездатності пацієнтів ідентифікувати й описати свої відчуття, що істотно ускладнює діагностику та диференціацію соматичних порушень та знижує ефективність їх лікування [11, 12]. Дослідження АЛ при АС є нечисленними, проте дані наявних досліджень дозволяють говорити про значну поширеність цього феномену у хворих на АС і суттєвий негативний вплив АЛ на якість життя хворих та прихильність їх до терапії [13, 14]. Водночас важливі аспекти взаємозв’язків АС та АЛ залишаються практично не дослідженими. Не вивчено особливості клінічного перебігу і патодинаміки АС, функціональної активності і стану здоров’я пацієнтів з урахуванням фактора АЛ, недостатньо даних щодо особливостей психоемоційного реагування у хворих на АС з коморбідною АЛ та їх якості життя. Відсутність таких даних істотно утруднює удосконалення існуючих і розробку інноваційних методів лікування АС, ефективність якого наразі є незадовільною [15].

Мета дослідження: встановити особливості клінічних проявів, якості життя та психоемоційного реагування хворих на АС з коморбідною АЛ.

Об’єктом дослідження є АС, коморбідний з АЛ, предметом — активність АС, функціональні порушення, стан здоров’я, якості життя та психоемоційної сфери при АС, коморбідного з АЛ.

Матеріали і методи дослідження

З дотриманням принципів біомедичної етики на підставі інформованої згоди обстежено 127 пацієнтів, які перебували на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова» та у відділенні ревматології багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету у період 2021–2024 рр., і яким було встановлено діагноз АС згідно з модифікованими Нью-Йоркськими критеріями [16]. Для виявлення АЛ користувались адаптованою і валідизованою нами україномовною версією Toronto Alexithymia Scale (TAS-20) [17]. За результатами оцінки за TAS-20 обстежені пацієнти були розподілені на три групи. До 1-ї групи чисельністю 62 хворих включено пацієнтів зі значеннями за TAS-20 до 52 балів (група «без АЛ»). До 2-ї групи чисельністю 29 хворих віднесені пацієнти зі значеннями за TAS-20 52–60 балів (група «можлива АЛ»). До 3-ї групи чисельністю 36 хворих включено пацієнтів зі значеннями за TAS-20 понад 60 балів (група «АЛ») [18]. Оцінка активності АС виконана з використанням Bath AS Disease Activity Index (BASDAI) [19] та Ankylosing Spondylitis Disease Activity Score (ASDAS) [20], функціональних порушень — з використанням Bath AS Functional Index (BASFI) [21] та Bath Ankylosing Spondylitis Metrology Index (BASMI) [22, 23], загального стану здоров’я та функцій — з використанням Health Assessment Questionnaire (HAQ) [24], ASAS Health Index and Environmental Factors (ASAS HI/EF) [25] та the Bath Ankylosing Spondylitis Patient Global Score (BAS-G) [26], якості життя — з використанням Ankylosing Spondylitis Quality of Life Questionnaire (ASQoL) [27], рівня втоми — з використанням Multidimensional Assessment Of Fatigue Scale (MAF) [28], якості сну — з використанням Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI) [29], вираженості депресії — з використанням Hamilton Depression Rating Scale (HAM-D) [30], когнітивного функціонування — з використанням Mini-Mental State Examination (MMSE) [31].

Статистичний аналіз включав описову статистику, аналіз розбіжностей у кількісних змінних з використанням непараметричного тесту Манна — Уїтні, категоризованих — з використанням точного критерію Фішера, та кореляційний аналіз з використанням методу рангових кореляцій Спірмена. Прийнятним вважали рівень статистичної значущості розбіжностей і кореляцій понад 95,0% (p<0,05).

Результати

Вікові та антропометричні характеристики пацієнтів і дані щодо тривалості захворювання наведені у табл. 1, гендерний розподіл та дані щодо рентгенологічної стадії і виявлення HLA-B27 — у табл. 2.

Хворі з АЛ виявилися значуще (p<0,05) старшими порівняно з такими без АЛ; у них також виявилася більшою тривалість захворювання від перших скарг. Антропометричні показники пацієнтів з різними характеристиками АЛ значуще не відрізнялися. Серед пацієнтів з АЛ було дещо більше чоловіків, однак розбіжності між групами статистично незначущі (див. табл. 2).

Загалом хворим на АС з АЛ були притаманні тяжчі рентгенологічні стадії АС, що, на нашу думку, підтверджує ймовірність розвитку вторинної АЛ у пацієнтів з АС у міру прогресування захворювання.

Хворі з АЛ характеризувалися гіршими клінічними проявами АС — вищою активністю захворювання, більшою втратою функціональної здатності та гіршим станом здоров’я. Так, найнижчий показник швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) виявлений у групі з відсутністю АЛ, у пацієнтів з можливою АЛ він був вищим, а у пацієнтів з АЛ — найвищим, і значуще (p<0,05) вищим, ніж у пацієнтів без АЛ (табл. 3).

Показники, що характеризують активність АС, у пацієнтів з АЛ виявилися найгіршими і значуще відрізнялися від показників пацієнтів з відсутністю АЛ та з можливою АЛ.

Так, хоча середнє значення BASDAI у всіх групах пацієнтів перевищувало високий рівень (>4 балів), у пацієнтів без АЛ воно було значуще меншим (p<0,05), ніж у пацієнтів з можливою АЛ, а у пацієнтів з АЛ — значуще більшим, ніж у пацієнтів перших двох груп. Аналогічно показники за шкалою ASDAS-ESR у пацієнтів без АЛ виявилися найнижчими, у пацієнтів з можливою АЛ — вищими, ніж у 1-й групі, а у пацієнтів з АЛ — найвищими.

Хворі з АЛ характеризувалися гіршими показниками функціональних порушень за індексами BASMI та BASFI: значення за цими індексами виявилися найбільшими у пацієнтів з АЛ, меншими — у пацієнтів з можливою АЛ, і найменшими — у пацієнтів без АЛ.

Дещо складніші закономірності виявлені при аналізі показників стану здоров’я хворих на АС з різною вираженістю алекситимічних проявів, однак і тут простежувалася загальна закономірність щодо гірших показників у пацієнтів з АЛ. Так, показник BAS-G (7 днів) у пацієнтів без АЛ був значуще нижчим порівняно з хворими з можливою АЛ та явною АЛ. При цьому показник у пацієнтів з АЛ був найвищим серед усіх груп, хоча розбіжності з групою з можливою АЛ виявилися статистично незначущими (p>0,05). Показник BAS-G (6 міс) у хворих на АС без АЛ також виявився найнижчим, з АЛ — найвищим, а з можливою АЛ — проміжним порівняно з цими двома групами; при цьому статистично значущі розбіжності зафіксовані лише при порівнянні груп пацієнтів з наявністю та відсутністю АЛ (p<0,01). Показники стану здоров’я за індексом ASAS HI значуще відрізнялися у всіх досліджених групах: у хворих без АЛ показник був найнижчим, з можливою АЛ — вищим, а з АЛ — найвищим серед усіх груп. Аналогічно показник ASAS EF у хворих без АЛ виявився найнижчим, з АЛ — найвищим, а з можливою АЛ — займав проміжне положення. Загальний стан здоров’я та функцій у хворих на АС за індексом HAQ був найкращим у пацієнтів без АЛ, значуще гіршим — з можливою АЛ, і найгіршим — з АЛ. Хворим на АС з АЛ була притаманна істотно більша вираженість больового синдрому за оцінкою пацієнта з використанням візуальної аналогової шкали болю (ВАШ): у групі хворих без АЛ середнє значення показника за ВАШ відповідало помірній інтенсивності больового синдрому і було найнижчим серед усіх груп; у групі з можливою АЛ вираженість больового синдрому була значуще більшою, а з АЛ больовий синдром був найвищим серед усіх груп.

Закономірності, виявлені при аналізі кількісних показників за шкалами BASDAI та ASDAS-ESR, підтверджуються результатами розподілу обстежених пацієнтів на групи за активністю АС (табл. 4).

Дослідження особливостей якості життя у хворих на АС з урахуванням фактора АЛ дозволило встановити асоціацію АЛ з істотним погіршенням якості життя (табл. 5).

Показник якості життя ASQoL у хворих без АЛ свідчив про найкращу якість життя серед усіх груп, з можливою АЛ — показник якості життя відповідав гіршій якості життя, а з АЛ — був найгіршим. У пацієнтів без АЛ середнє значення показника за шкалою депресії HAM-D відповідало наявності ознак депресивного розладу легкого ступеня, з можливою АЛ — межі депресії легкого і середнього ступеня тяжкості, з АЛ — депресії середнього ступеня, ближче до тяжкої. Оцінка якості сну у хворих на АС виявила ознаки інсомній у всіх групах; при цьому у хворих з АЛ значення показника за PSQI було найвищим і відповідало значному погіршенню якості сну. Аналогічно, вираженість втоми була найменшою у хворих без АЛ, і найбільшою — з АЛ. У обстежених пацієнтів не виявлено значних когнітивних порушень, що сягають рівня деменції, однак окремі прояви когнітивної дисфункції зафіксовані в усіх досліджених групах.

Нами проаналізовано кореляційні зв’язки показника TAS-20 з показниками, що характеризують клінічну активність захворювання, функціональну здатність пацієнтів, стан їх здоров’я, якості життя та психосоціального функціонування, а також з віковими та антропометричними характеристиками. Результати однофакторного непараметричного кореляційного аналізу наведено у табл. 6.

АЛ у хворих на АС прямо корелює з ШОЕ, BASDAI та ASDAS-ESR, BASMI та BASFI, BAS-G, ASAS HI, ASAS EF та HAQ, ASQoL, ВАШ болю, MAF, PSQI та HAM-D. Кореляційні зв’язки переважно помірної сили. АЛ не була значуще пов’язана з тривалістю захворювання й антропометричними показниками.

Дискусія

Дослідження АЛ при АС є вкрай нечисленними, але порівняння одержаних нами даних з наявними публікаціями дозволяє говорити про доповнення і розширення існуючих наукових даних про зв’язок АЛ з клініко-феноменологічними та функціональними характеристиками АС.

Дані щодо значної поширеності АЛ у хворих на АС, одержані нами, повністю узгоджуються з даними інших авторів. Серед обстежених нами хворих у 28,3% відмічено ознаки АЛ, і ще у 22,8% виявлено можливу АЛ, що свідчить про наявність окремих ознак АЛ або про формування вторинних алекситимічних рис. Ці дані співпадають з результатами G. Cengiz та співавторів (2023) [14], які повідом­ляють про наявність АЛ у 31,8% хворих на АС, та R.V. Aaron та співавторів (2019), які наводять дані про 41% хворих з АЛ серед пацієнтів із захворюваннями, що супроводжуються хронічним больовим синдромом [11]. У дослідженні D. Karabıçak та спів­авторів (2021) також виявлено значуще вищі показники АЛ у хворих на АС порівняно з контрольною групою [13].

У нашому дослідженні пацієнти з АЛ мали значуще старший вік і більшу тривалість захворювання від появи перших скарг. На нашу думку, ці відмінності можуть бути пов’язані з феноменом вторинної (набутої) АЛ, який характеризується формуванням або збільшенням вираженості алекситимічних рис в процесі розвитку тяжкого соматичного захворювання. Підтвердженням цього можна вважати загалом більшу тривалість захворювання в групах пацієнтів з наявною та можливою АЛ.

У нашому дослідженні підтверджено також зв’язок АЛ з гіршим клінічним перебігом АС та гіршими функціональними можливостями і станом здоров’я, що може бути опосередковано більшою тривалістю захворювання і співпадає з даними D. Karabıçak та співавторів (2021), які встановили позитивні кореляції між тривалістю скарг при АС та показниками за BASMI, BASFI та ASQoL. Водночас у згаданому дослідженні не виявлено позитивних кореляцій між TAS-20 і показниками BASMI, BASFI, BASDAI, ASQoL та депресії за Beck Depression Inventory [13]. Ми поділяємо думку авторів щодо зв’язку АЛ з більшою тривалістю АС, хоча одержані нами результати свідчать про більш складний характер взаємозв’язків між клінічними, психічними та психосоматичними факторами при АС. Вищі показники активності АС у пацієнтів з АЛ можуть бути опосередковані більшою тяжкістю захворювання, однак при цьому слід мати на увазі, що наявність алекситимічних рис може знижувати комплаєнтність і погіршувати якість лікування, що також може стати фактором гіршого клінічного перебігу АС. Крім того, тяжчий перебіг АС зумовлює розвиток вторинної АЛ, створюючи взаємообтяжувальне хибне коло, в якому тяжчі форми АС провокують розвиток вторинної АЛ, а АЛ, своєю чергою, може впливати на ефективність лікування.

Закономірним є зв’язок АС з вираженими депресивними, астенічними та інсомнічними проявами і погіршенням якості життя. Дані нашого дослідження підтверджують ці зв’язки і повністю узгоджуються як з даними досліджень, що виявили асоційованість АС із психопатологічними розладами, — D. Karabıçak та співавторів (2021) [13], І.О. Кедика (2022) [9], так і з дослідженнями, які встановили зв’язок АЛ та депресії та інших психопатологічних розладів, — R.V. Aaron та співавторів (2019) [11], T.A. Ben та співавторів (2019) [8], Є.І. Шалковського та співавторів (2024) [12].

Загалом одержані дані дають підстави вважати АЛ важливим фактором негативного впливу на клінічні особливості АС, функціональні можливості хворих, їх якість життя та психосоціального функціонування. Водночас складність взаємозв’язків АЛ з іншими факторами у патогенезі АС потребує подальших досліджень.

Висновки

1. Хворим на АС притаманна висока поширеність АЛ: у 28,3% виявлено явні ознаки АЛ, ще у 22,8% — окремі її прояви (можливу АЛ).

2. АЛ у хворих на АС значуще пов’язана з гіршими показниками активності АС, функціональних порушень та стану здоров’я порівняно з хворими без АЛ та з можливою АЛ.

3. Хворим на АС притаманні виражені психопатологічні порушення, основою яких є депресивні, інсомнічні та астенічні симптоми.

Список використаної літератури

• 1. Barnett R., Ingram T., Sengupta R. (2020) Axial spondyloarthritis 10 years on: still looking for the lost tribe. Rheumatology, 59(4): iv25–iv37. doi: 10.1093/rheumatology/keaa472.
• 2. Zhu W., He X., Cheng K. et al. (2019) Ankylosing spondylitis: etiology, pathogenesis, and treatments. Bone Res., 7: 22. doi: 10.1038/s41413-019-0057-8.
• 3. Song S.Y., Ko Y.B., Kim H. et al. (2022) Effect of serotonin-norepinephrine reuptake inhibitors for patients with chemotherapy-induced painful peripheral neuropathy: A meta-analysis. Medicine (Baltimore), 99(1): e18653. doi: 10.1097/MD.0000000000018653.
• 4. Xu D.H., Cullen B.D., Tang M. et al. (2020) The effectiveness of topical cannabidiol oil in symptomatic relief of peripheral neuropathy of the lower extremities. Current Pharmaceutical Biotechnology, 21(5): 390–402. doi: 10.2174/1389201020666191202111534.
• 5. Fang M.L., Wu C.S., Weng L.C. et al. (2019) Factors associated with depressive symptoms in patients with ankylosing spondylitis in Northern Taiwan. PLoS One, 14(10): e0224298. doi: 10.1371/journal.pone.0224298.
• 6. Ma T., Geng Y., Li P. (2022) Depression in patients with ankylosing spondylitis. Rheumatol & Autoimmun, 2: 69–75. doi: 10.1002/rai2.12020.
• 7. Reddy K.N., Sabu N., Pandey N. et al. (2021) Anxiety and depression among patients with axial spondyloarthritis. Eur. J. Rheumatol., 9(1): 8–13. doi: 10.5152/eurjrheum.2021.21022.
• 8. Ben T.A., Mahmoud I., Hamd I. et al. (2019) Depression and anxiety in spondyloarthritis: Prevalence and relationship with clinical parameters and self-reported outcome measures. Turk. J. Psychiatry, 130(2): 90–98. PMID: 31487374.
• 9. Кедик І.О. (2022) Нейропатичний біль при анкілозивному спондиліті та особливості психопатологічного реагування. Український журнал медицини, біології та спорту, 6: 89–94. doi: 10.26693/jmbs07.06.089
• 10. Nemiah J.C., Freyberger H., Sifneos P.E. (1976) Alexithymia: A view of the psychosomatic process. Modern Trends in Psychosomatic Medicine, 3: 430–439.
• 11. Aaron R.V., Fisher E.A., de la Vega R. et al. (2019) Alexithymia in individuals with chronic pain and its relation to pain intensity, physical interference, depression, and anxiety: a systematic review and meta-analysis. Pain, 160(5): 994–1006. doi: 10.1097/j.pain.0000000000001487.
• 12. Шалковський Є.І., Кузьмінова Н.В., Станіславчук М.А. (2024) Ефективність лікування хворих на ревматоїдний артрит: зв’язок з алекситимією та гліальним нейротрофічним фактором. Український ревматологічний журнал, 1(95): 57–62. doi: 10.32471/rheumatology.2707-6970.95.18695.
• 13. Karabıçak D., Doğruöz Karatekin B., İçağasıoğlu A. (2021) Alexithymia in ankylosing spondylitis. Turk. J. Phys. Med. Rehabil., 67(3): 344–350. doi: 10.5606/tftrd.2021.6415.
• 14. Cengiz G., Şaş S., Kaplan H. et al. (2023) The influence of alexithymia on disease activity and quality of life in patients with axial spondyloarthritis: A cross-sectional study. Int. J. Rheum. Dis., 26(6): 1091–1102. doi: 10.1111/1756-185X.14704.
• 15. Ebrahimiadib N., Berijani S., Ghahari M. et al. (2021) Ankylosing Spondylitis. J. Ophthalmic. Vis. Res., 29, 16(3): 462–469. doi: 10.18502/jovr.v16i3.9440.
• 16. Linden S.V.D., Valkenburg H.A., Cats A. (1984) Evaluation of diagnostic criteria for ankylosing spondylitis. Arthritis & Rheumatism, 27(4): 361–368. doi: 10.1002/art.1780270401.
• 17. Василець В.В., Шаповал І.І., Шалковський Є.І. та ін. (2023) Крос-культурна адаптація україномовної версії торонтської шкали алекситимії TAS-20: апробація у хворих на анкілозивний спондиліт. Український ревматологічний журнал, 1(91): 1–7. doi: 10.32471/rheumatology.2707-6970.91.17556.
• 18. Fanton S., Azevedo L.C., Vargas D.M. (2022) Alexithymia in obese adolescents is associated with severe obesity and binge eating behavior. J. Pediatr. (Rio J.), 98(3): 264–269. doi: 10.1016/j.jped.2021.06.003.
• 19. Garrett S., Jenkinson T., Kennedy L.G. et al. (1994) A new approach to defining disease status in ankylosing spondylitis: the Bath Ankylosing Spondylitis Disease Activity Index. J. Rheumatol., 21(12): 2286–2291. PMID: 7699630.
• 20. Machado P., Landewé R., Lie E. et al. (2011) Assessment of SpondyloArthritis international Society. Ankylosing Spondylitis Disease Activity Score (ASDAS): defining cut-off values for disease activity states and improvement scores. Annals of the rheumatic diseases, 70(1): 47–53. doi: 10.1136/ard.2010.138594.
• 21. Calin A., Garrett S., Whitelock H. et al. (1994) A new approach to defining functional ability in ankylosing spondylitis: the development of the Bath Ankylosing Spondylitis Functional Index. The Journal of rheumatology, 21(12): 2281–2285. PMID: 7699629.
• 22. Jenkinson T.R., Mallorie P.A., Whitelock H.C. et al. (1994) Defining spinal mobility in ankylosing spondylitis (AS). The Bath AS Metrology Index. The Journal of rheumatology, 21(9): 1694–1698. PMID: 7799351.
• 23. Jones S.D., Porter J., Garrett S.L. et al. (1995) A new scoring system for the Bath Ankylosing Spondylitis Metrology Index (BASMI). The Journal of Rheumatology, 22(8): 1609. PMID: 7473496.
• 24. Bruce B., Fries J.F. (2003) The Stanford Health Assessment Questionnaire: a review of its history, issues, progress, and documentation. The Journal of rheumatology, 30(1): 167–178. PMID: 12508408.
• 25. Станіславчук М.А., Шаповал І.І., Заічко К.О. (2016) Адаптація та валідизація україномовної версії ASAS Health Index and Environmental Factors у хворих на анкілозивний спондилоартрит. Український ревматологічний журнал, 65(3): 55–58.
• 26. Jones S.D., Steiner A., Garrett S.L. et al. (1996) The bath ankylosing spondylitis patient global score (BAS-G). Rheumatology, 35(1): 66–71. doi: 10.1093/rheumatology/35.1.66.
• 27. Doward L.C., Spoorenberg A., Cook S.A. et al. (2003) Development of the ASQoL: a quality of life instrument specific to ankylosing spondylitis. Ann. Rheum. Dis., 62(1): 20–26. doi: 10.1136/ard.62.1.20.
• 28. Belza B., Miyawaki C.E., Liu M. et al. (2018) A Systematic Review of Studies Using the Multidimensional Assessment of Fatigue Scale. J. Nurs. Meas., 26(1): 36–75. doi: 10.1891/1061-3749.26.1.36.
• 29. Buysse D.J., Reynolds C.F., Monk T.H. et al. (1989). The Pittsburgh sleep quality index: A new instrument for psychiatric practice and research. Psychiatry Research, 28(2): 193–213. doi: 10.1016/0165-1781(89)90047-4.
• 30. Hamilton M. (1960) A rating scale for depression by Max Hamilton. Journal of Neurology, Neurosurgery, Psychiatry, 23: 56–62. DOI: 10.1136/jnnp.23.1.56.
• 31. Folstein M.F., Folstein S.E., McHugh P.R. (1975) «Mini-mental state»: a practical method for grading the cognitive state of patients for the clinician. Journal of psychiatric research, 12(3): 189–198. doi: 10.1016/0022-3956(75)90026-6.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *