Оптимізація знеболення при аксіальному спондилоартриті: ефективність та безпека флурбіпрофену у пацієнтів із супутнім посттравматичним стресовим розладом

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.98.19317

Однією з актуальних проблем при веденні пацієнтів з АксСпА є своєчасне та ефективне знеболення, а також зниження активності патології. Несвоє­часне або недостатнє лікування може призвести до значного зниження якості життя пацієнтів, високого рівня інвалідизації та значних соціально-економічних витрат для суспільства. Це особливо важливо в контексті супутніх психічних розладів, таких як ПТСР, які можуть суттєво ускладнити перебіг захворювання.

Основним завданням ревматолога є забезпечення адекватного та швидкого лікування як гострого, так і хронічного суглобового болю, що є пріоритетним у терапії АксСпА. У більшості випадків це потребує застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) на ранніх етапах лікування, адже ці лікарські засоби не лише зменшують вираженість больового синдрому, але й зумовлюють протизапальний ефект, який сприяє зниженню активності хвороби [1].

Тривалий курс лікування НПЗП є необхідним для контролю над симптомами, тому вони розглядаються як препарати першої лінії відповідно до міжнародних рекомендацій, зокрема таких, як «Оцінка Міжнародного товариства спондилоарт­риту» (Assessment of SpondyloArthritis international Society — ASAS)-EULAR [2]. Ці рекомендації підкреслюють важливість індивідуального підходу до менеджменту пацієнтів та своєчасної корекції терапії, щоб досягти максимально швидкого зменшення вираженості симптомів захворювання та поліпшення функціонального стану хворих.

Однак тривалий прийом НПЗП підвищує ризик розвитку побічних ефектів, що може суттєво вплинути на загальний стан пацієнта. Тому одним із основ­них критеріїв для вибору НПЗП є поєднання швидкої та потужної аналгетичної дії з прийнятним профілем безпеки [3]. Враховуючи ці вимоги, препарати, такі як Мажезик-Сановель (флурбіпрофен), зумовлюють обнадійливі результати завдяки сприятливому співвідношенню ефективності та переносимості. Це робить їх оптимальним вибором для пацієнтів, які потребують тривалої терапії, оскільки вони ефективно зменшують вираженість болю, при цьому проявляючи більш низький ризик серйозних побічних ефектів порівняно з іншими НПЗП [4, 5].

Флурбіпрофен — це похідне пропіонової кислоти, яке має виражені протизапальні, анальгезивні та жарознижувальні властивості. Його дія базується на інгібуванні циклооксигенази (ЦОГ), що знижує синтез простагландинів із арахідонової кислоти — ключових молекул, що спричиняють розвиток запалення та болю. Завдяки цьому знижується чутливість рецепторів до медіаторів болю, таких як гістамін і брадикінін, а також знижується ексудація і міграція лейкоцитів у вогнище запалення.

Флурбіпрофен характеризується помірною селективністю щодо ЦОГ-2, що означає його переважний вплив на фермент, який активується безпосередньо в зоні запалення, мінімізуючи негативний вплив на інші системи організму, зокрема на шлунково-кишковий тракт (ШКТ). Це робить флурбіпрофен більш безпечним для хворих, які потребують тривалого лікування порівняно з менш селективними НПЗП, що можуть спричиняти серйозні побічні ефекти, зокрема виразки та ерозії ШКТ.

Флурбіпрофен також відрізняється від інших НПЗП високою ліпофільністю та біодоступністю, що досягає 99% [6]. Це дозволяє препарату швидко накопичуватися в місці запалення та синовіальній рідині, що підвищує його ефективність у лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, зокрема при АксСпА. Завдяки своїй ліпофільності флурбіпрофен здатний швидко проникати через гематоенцефалічний бар’єр і накопичуватися в нервовій тканині, де його концентрація в 7 разів вища, ніж у плазмі крові [7]. Ця особливість може мати значення не лише для знеболення, а й для потенційного впливу на нервову систему. Встановлено, що флурбіпрофен не викликає звикання та сонливості, позитивно впливає на нервову тканину (зменшує відкладення амілоїда) та потенційно може бути застосований у комплексному лікуванні хвороби Альцгеймера, деменції [8].

При застосуванні флурбіпрофен швидко абсорбується в ШКТ [9]. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 90 хв після перорального прийому, що свідчить про високу біодоступність і швидкий початок дії. Період напіввиведення флурбіпрофену становить близько 6 год, що дозволяє забезпечити ефективне знеболення протягом 12 год після прийому [10]. Завдяки цьому пацієнти можуть отримати стабільний контроль над больовим синдромом протягом доби, що особливо важливо при хронічних запальних захворюваннях.

Однією з важливих переваг флурбіпрофену порівняно з іншими НПЗП є швидкий початок аналгезії. Після перорального прийому препарат розпочинає діяти дуже швидко: виражений аналгетичний ефект відмічається вже через 30 хв і триває протягом 12 год. Це в 4 рази швидше, ніж у випадку з диклофенаком, і в 2 рази швидше, ніж при застосуванні напроксену та піроксикаму [5]. Це дозволяє досягти значного зменшення вираженості болю при мінімальних дозах препарату, що, зі свого боку, знижує ризик побічних ефектів та підвищує загальний комфорт пацієнта. Така швидкість початку дії є критично важливою для хворих, які потребують швидкого зменшення вираженості болю, особ­ливо при загостреннях запальних процесів.

Середня ефективна доза НПЗП (ЕД50 — це кількість активної речовини, що зумовлює певний ефект у 50% усієї стандартної групи пацієнтів протягом певного часу спостереження) може варіювати залежно від типу і перебігу ревматичного захворювання, а також від індивідуальних особливостей хворого, таких як вік, наявність супутніх хвороб та переносимість препарату [5]. Наприклад, при гострих запальних процесах може бути доцільним призначення більш високих доз для досягнення швидкого знеболення, тоді як у разі хронічного перебігу патології варто застосовувати більш низькі дози для мінімізації ризиків побічних реакцій.

Ступінь тяжкості побічних ефектів НПЗП можна значно знизити, якщо дотримуватися принципу застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контро­лю симптомів захворювання. Цей підхід дозволяє досягти оптимального терапевтичного ефекту за мінімального ризику розвитку побічних ефектів. Зокрема, при лікуванні ревматичних хвороб важливо враховувати індивідуальні потреби пацієнта.

Для досягнення максимального ефекту знеболення при мінімальних ризиках розвитку побічних ефектів важливо підбирати відповідні дози НПЗП на початкових етапах терапії. Це особливо актуально для таких препаратів, як флурбіпрофен, який має добре збалансований профіль ефективності та безпеки. На старті лікування слід застосовувати середні ефективні дози флурбіпрофену, що дозволить забезпечити необхідний рівень знеболення та протизапальної дії при мінімальному впливі на організм хворого. Крім того, під час терапії слід регулярно оцінювати ефективність та переносимість лікарського засобу і за необхідності коригувати дозу для досягнення оптимальних результатів.

Такий підхід дозволяє не тільки забезпечити ефективне знеболення, але й знизити ймовірність розвитку побічних ефектів, таких як шлунково-кишкові або серцево-судинні ускладнення, що є типовими для тривалого застосування НПЗП.

Однією з важливих переваг флурбіпрофену порівняно з іншими НПЗП є його вплив на мінеральну щільність кісткової тканини. На відміну від більшості НПЗП, які потенційно спричиняють зниження мінеральної щільності кісток і розвиток остеопенічних станів та остеопорозу, флурбіпрофен чинить описаний остеопротекторний вплив. Зокрема, результати низки досліджень свідчать, що флурбіпрофен збільшує ріст і накопичення губчастої та кортикальної кістки в довгих кістках на 30–40%. Цей ефект досягається завдяки зниженню активності остеокластів — клітин, що спричиняють руйнування кісткової тканини. Крім того, флурбіпрофен збільшує кортикальну кісткову масу за допомогою стимуляції росту окістя [11–12]. Така унікальна властивість є особ­ливо важливою для осіб із хронічними запальними захворюваннями суглобів, оскільки вона не тільки зменшує вираженість симптомів болю, але й зумовлює позитивний ефект на кісткову тканину, запобігаючи розвитку остеопорозу.

В Україні єдиним представником флурбіпрофену у формі таблеток є препарат Мажезик-Сановель, який випускається в дозі 100 мг. Препарат рекомендується приймати двічі на добу. У разі потреби дозу можна підвищити до 300 мг на добу, що дозволяє адаптувати лікування під індивідуальні потреби пацієнта. Завдяки зручному дозуванню та тривалому періоду дії Мажезик-Сановель є оптимальним вибором для хворих, які потребують ефективного знеболення та контролю запалення протягом доби.

Важливою практичною перевагою Мажезик-Сановель є його ефективність у знеболенні пацієнтів з АксСпА, особливо у випадках, коли захворювання супроводжується ПТСР.

Клінічне дослідження «Застосування флурбіпрофену у лікуванні больового синдрому у хворих на аксіальний спондилоартрит в умовах посттравматичного стресового розладу», проведене на базі ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, підтвердило високу ефективність та безпеку застосування Мажезик-Сановель у пацієнтів із цією патологією.

Метою дослідження було оцінити ефективність та безпеку застосування препарату Мажезик-Сановель (флурбіпрофен) у хворих із запальними захворюваннями суглобів, зокрема при АксСпА, та супутніми психічними станами, зокрема ПТСР.

Методи. У дослідження залучено 32 хворих із клінічним діагнозом АкСпА відповідно до критеріїв ASAS, 2009. Оцінка супутніх психічних розладів у осіб з АксСпА проводилася з використанням стандартизованих методів психодіагностики, що включають клінічне інтерв’ю, психометричні шкали та критерії Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів 5-го перегляду (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders 5th edition — DSM-5).

До дослідження залучено пацієнтів, що відповідали наступним критеріям включення:

• вік у діапазоні 18–65 років;
• пацієнти з клінічно підтвердженим діагнозом відповідно до критеріїв ASAS;
• вираженість больового синдрому ≥40 мм за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ);
• активність патології за шкалою оцінки активності захворювання (Bath Ankylosing Spondylitis Disease Assessment — BASDAI) >4;
• надана інформована згода на залучення у дослідження.

Основні критерії виключення: тяжкі форми супутніх захворювань (неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжкі форми серцево-судинної патології); виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; декомпенсовані хронічні захворювання печінки та нирок; вагітність або лактація.

Протягом 14 днів для купірування больового синдрому всім пацієнтам призначали Мажезик-Сановель у дозі 100 мг двічі на добу. Хворим з виразковою хворобою в анамнезі додатково призначали омепразол у дозі 20 мг/добу перорально для профілактики розвитку НПЗП-гастропатій.

Ефективність і безпеку застосування Мажезик-Сановель оцінювали на основі аналізу таких клінічних даних, отриманих на початку дослідження, через 7 та 14 днів після початку терапії:

• ступінь тяжкості болю та загальної активності хвороби пацієнтів оцінювали за допомогою ВАШ;
• функціональний індекс активності анкілозивного спондиліту (Bath Ankylosing Spondylitis Functional index — BASFI);
• індекс BASDAI;
• оцінка активності захворювання лікарем.

Крім того, у рамках дослідження з метою оцінки ефективності та безпеки препарату проводився моніторинг окремих лабораторних показників, зокрема:

• загального аналізу крові (швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), С-реактивного білка (СРБ), рівня гемоглобіну);
• функціонального стану печінки (активність аспартатамінотрансферази (АсАТ), аланін­амінотрансферази (АлАТ), рівень білірубіну);
• стану функції нирок (рівень креатиніну, сечовини).

Дані аналізували з використанням t-тесту Стьюдента або критерію Манна — Уїтні (для порівняння показників до початку та на 7-, 14-й день лікування). Показник p<0,05 вважали статистично достовірним.

Результати. До дослідження залучено 32 пацієнти із клінічно підтвердженим діагнозом АскСпА та супутнім ПТСР. Вихідна характеристика осіб, залучених до дослідження, представлена в табл. 1.

Протягом 14 днів спостереження пацієнтів з АксСпА­ відзначається значне зниження основ­них параметрів активності хвороби, болю та функціональних можливостей, починаючи вже з перших днів терапії препаратом. Ця тенденція мала стійкий характер протягом усього періоду спостереження (табл. 2).

Встановлено достовірне зниження індексу BASDAI на 14-й день, що свідчить про об’єктивне суттєве зниження активності АскСпА та збільшення кількості пацієнтів із низькою активністю патології. Крім того, відмічена тенденція до зниження індексу BASFI, що підтверджує незначне поліпшення функціональних можливостей, хоча показники залишаються в межах помірного рівня функціональних обмежень.

Отже, за 14 днів усі основні клінічні параметри проявили позитивну динаміку, особливо у зменшенні вираженості болю та активності хвороби, що підтверджує систематичне покращення стану пацієнтів: зменшення вираженості больового синдрому, зниження активності хвороби та значне покращення функціонального стану і якості життя пацієнтів.

При аналізі лабораторних показників підтверджено позитивну динаміку в лікуванні запального процесу з поступовим покращенням стану пацієнта. Зокрема, зниження рівня ШОЕ та СРБ свідчить про достовірне зниження тяжкості перебігу запального процесу, що є позитивною динамікою і підтверджує ефективність терапії (табл. 3).

Невелике коливання рівня трансаміназ, креатиніну та сечовини було статистично недостовірним та не чинило клінічно значущого впливу. Крім того, показники залишались у межах референтних показників норми, що підтверджує в цілому сприятливий профіль безпеки флурбіпрофену.

При опитуванні пацієнтів у 3 (9,3%) із них відмічалися несерйозні побічні ефекти у вигляді диспептичних явищ (печія — 2 пацієнта, нудота — 1 пацієнт, біль в епігастрії — 1 пацієнт), що спричинило призупинення прийому препарату у 2 випадках.

Обговорення. Результатами проведеного проспективного необсерваційного дослідження доведено ефективність НПЗП, зокрема флурбіпрофену при АксСпА. Так, згідно з результатами клінічної оцінки, більшість хворих на АксСпА повідомили, що прийом флурбіпрофену зумовив помірне або дуже значне зменшення вираженості симптомів больового синдрому [13]. У рекомендаціях ASAS щодо оцінки застосування НПЗП при лікуванні АксСпА зазначено, що ефективність флурбіпрофену у дозі 200 мг на добу еквівалентна наступним дозам найбільш часто застосовуваних НПЗП: 150 мг диклофенаку, 1000 мг напроксену, 200 мг ацеклофенаку, 400 мг целекоксибу, 90 мг еторикоксибу, 2400 мг ібупрофену, 150 мг індометацину, 200 мг кетопрофену та 15 мг мелоксикаму [14].

Найчастішою побічною дією неселективних НПЗП є ураження ШКТ (біль в епігастральній зоні, вздуття живота, ерозії); застосування коксибів характеризується зростанням частоти побічних явищ з боку серцево-судинної системи через підвищений ризик тромбоемболічних ускладнень [3]. У нашому дослідженні небажані явища з боку ШКТ також фіксувалися, що призвело до призупинення прийому препарату у 6% пацієнтів. Водночас ускладнень з боку серцево-судинної системи не відмічалося протягом усього 14-денного періоду дослідження.

Отже, клінічна ефективність та швидка знеболювальна дія помірно селективного до ЦОГ-2 препарату Мажезик-Сановель (флурбіпрофен) за сприятливого профілю безпеки як з боку ШКТ, так і серцево-судинної системи, дозволяє рекомендувати цей препарат для широкого застосування у лікуванні пацієнтів з больовим синдромом при таких запальних хворобах суглобів, як остеоартрит, ревматоїдний, подагричний, псоріатичний артрити та АксСпА. Доступність зручної лікарської форми із дозуванням 100 мг дозволяє підібрати ефективні дози відповідно до ступеня тяжкості та характеру перебігу ревматичного захворювання, намагаючись максимально знизити ризик побічних дій.

Цей факт підтверджує необхідність підбору дози цього лікарського засобу та визначення оптимальної тривалості його прийому в індивідуальному порядку з урахуванням його ефективності, переносимості та активності патології.

Список використаної літератури

• 1. Luo J.D., Miller C. et al. (2018) The effect of non-steroidal anti-inflammatory drugs on the osteogenic activity in osseointegration: a systematic review. Int. J. Implant. Dent., 9, 4(1): 30. doi: 10.1186/s40729-018-0141-7.
• 2. Ramiro S., Nikiphorou E. et al. (2023) ASAS-EULAR recommendations for the management of axial spondyloarthritis: 2022 update. Ann. Rheum. Dis., 82(1): 19–34. doi: 10.1136/ard-2022-223296.
• 3. Reed G.W., Nissen S.E. (2019) NSAID choice: lessons from PRECISION. Aging (Albany NY), 29, 11(8): 2181–2182. doi: 10.18632/aging.101930.
• 4. Richy F., Rabenda V. et al. (2007) Flurbiprofen in the symptomatic management of rheumatoid arthritis: a valuable alternative. Int. J Clin Pract., 61(8): 1396–406. doi: 10.1111/j.1742-1241.2007.01452.x.
• 5. Bushra R., Aslam N. (2010) An overview of clinical pharmacology of Ibuprofen. Oman. Med. J., 25(3): 155-1661. doi: 10.5001/omj.2010.49.
• 6. Kashif M., Farya Z. et al. (2015). Bioequivalence & Bioavailability Flurbiprofen: A Potent Pain Reliever. Journal of Bioequivalence & Bioavailability, 7: 026–029. 10.4172/jbb.1000214.
• 7. Kumpulainen E., Välitalo P. et al. (2010) Plasma and cerebrospinal fluid pharmacokinetics of flurbiprofen in children. Br. J. Clin. Pharmacol., 70(4): 557–66. doi: 10.1111/j.1365-2125.2010.03720.x.
• 8. Gasparini L., Ongini E. et al. (2004) Non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) in Alzheimer’s disease: old and new mechanisms of action. J. Neurochem., 91(3): 521–36. doi: 10.1111/j.1471-4159.2004.02743.x. PMID: 15485484.
• 9. Інструкція з медичного застосування МАЖЕЗИК-САНОВЕЛЬ.
• 10. Skosey J.L. (1986) Flurbiprofen in rheumatoid arthritis: duration of analgesic effect. Am. J. Med., 80(3A): 103–4. doi: 10.1016/0002-9343(86)90123-3.
• 11. Cadet E., Gafni R. et al. (2003) Mechanisms responsible for longitudinal growth of the cortex: Coalescence of trabecular bone into cortical bone. The Journal of bone and joint surgery. American volume, 85-A: 1739–48. 10.2106/00004623-200309000-00013.
• 12. Li X.J., Jee W.S. et al. (1989) Flurbiprofen enhances growth and cancellous and cortical bone accumulation in rapidly growing long bones. Bone., 10(1): 35–44. doi: 10.1016/8756-3282(89)90145-2.
• 13. Sari İ., Öztürk M.A. et al. (2015) Treatment of ankylosing spondylitis. Turk. J. Med. Sci., 45(2): 416–30. doi: 10.3906/sag-1401-79.
• 14. Dougados M., Simon P. et al. (2011) ASAS recommendations for collecting, analysing and reporting NSAID intake in clinical trials/epidemiological studies in axial spondyloarthritis. Ann. Rheum. Dis., 70(2): 249–51. doi: 10.1136/ard.2010.133488.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *