Клініко-діагностичне значення мозкового нейротрофічного фактора у хворих на системний червоний вовчак, зв’язок з перебігом захворювання та психоневрологічними порушеннями

DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.98.19343
УДК: 616.5-002.525.2:616.891

Вступ. Системний червоний вовчак (СЧВ) — захворювання сполучної тканини, що виникає на ґрунті генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів і призводить до утворення безлічі антитіл до власних клітин і їх компонентів з виникненням імунокомплексного запалення, наслідком якого є ураження майже усіх органів та систем [1, 2, 3]. Одними з таких є нейропсихіатричних проявів, що являють собою комплекс неврологічних (ураження центральної та периферичної нервової системи) та психічних розладів унаслідок багатьох патогенетичних механізмів (автоімунний, запальний, судинний), притаманних СЧВ [4, 5]. Поширеність нейро­психічних розладів у цієї когорти хворих варіює в межах 14–89% у дорослих та 22–95% у дітей [6, 7]. Серед причин цих порушень, крім загальних факторів (вік, стать, генетична схильність), виділяють високу активність захворювання, тривалість СЧВ, наявність антифосфоліпідного синдрому (АФС), застосування лікарських засобів (прийом антикоагулянтів, гормонів) тощо [8]. Окрім того, літературні дані свідчать, що нейропсихічні прояви є маркерами тяжкого перебігу СЧВ [9, 10]. Ці порушення потребують диференційованого підходу до їх діагностики (вивчення клінічних даних, візуалізація головного мозку, імуносерологічні маркери) та персоніфікованої лікувальної тактики [11]. Тому досить актуальним є питання пошуку ранніх предикторів нейропсихічних уражень у пацієнтів з СЧВ.

Останніми роками все більше увагу дослідників привертає мозковий нейротрофічний фактор (Brain Derived Neurotrophic Factor — BDNF) — ней­ро­тро­фін, який зумовлює проліферацію і виживаність холі­нергічних, серотонінергічних та дофамінергічних нейронів. Його дефіцит знижує пластичність нейронів і порушує когнітивні функції. Завдяки BDNF відбуваються посилення кровотоку та регуляція реваскуляризації в ішемізованій тканині. Роль BDNF вивчалася при різних захворюваннях: запальних захворюваннях кишечнику [12], саркоїдозі легень [13], системному склерозі [14], синдромі Шегрена [15], розсіяному склерозі [16], ревматоїдному артриті [17]. Що стосується СЧВ, то тут мають місце доволі суперечливі дані [11, 18, 19, 20], а роль зазначеної біомолекули при нейропсихічних проявах у цієї когорти пацієнтів потребує ще більш детального вивчення.

Тому метою цього дослідження було визначення рівня BDNF у сироватці крові хворих на СЧВ та осіб контрольної групи, їх зв’язку з особливостями перебігу захворювання та нейропсихічними порушеннями.

Матеріали і методи. Обстежено 96 хворих на СЧВ віком 19–55 років, що знаходилися на лікуванні в ревматологічному відділенні Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного університету ім. М.І. Пирогова і були поінформовані щодо мети дослідження. Діагноз СЧВ встановлювали на основі критеріїв Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) / Американського коледжу ревматологів (American College of Rheumatology — ACR) 2019 р. [21]. Активність СЧВ оцінювали за індексом активності захворювання на СЧВ (Systemic Lupus Erythematosus Disease Activity Index — SLEDAI) [22]. Пошкодження органів визначали за допомогою Systemic Lupus Collaborating Clinics (SLICC) / ACR damage index (DI) [23]. Дослідження відповідало основним біоетичним нормам Гельсінської декларації (1989), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1977), Міжнародного кодексу медичної етики (1983), відповідним положенням Всесвітньої організації охорони здоров’я та законам України.

Серед обстежених хворих на СЧВ було 7 (7,3%) чоловіків та 89 (92,7%) жінок, середня тривалість захворювання — 6,2±0,4 року, середній вік — 37,5±0,9 року та майже не відрізнявся у чоловіків і жінок. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб, середній вік — 39,0±1,09 року, репрезентативних за віком і статтю. Для оцінки неврологічного стану пацієнтів використані само­оціночна шкала депресії Зунга [24], шкала тривоги Спілбергера [25, 26], Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій (Montreal Cognitive Assessment — МоКА) [27], тести на зорову та слухову пам’ять. Кожен пацієнт був оглянутий неврологом та психіатром.

Рівень BDNF визначали імуноферментним методом ELISA за набором Human BDNF, ELISA Kit (Fine Biothechwuhan, Китай, № EN0043 ) відповідно до інструкції виробника. Чутливість методу 18,75 пг/мл, коефіцієнт варіації <10%. Концентрація стандартних розчинів для побудови калібрувальної кривої — 0; 31,25; 62,5; 125; 250; 500; 1000; 2000 пг/мл. Детекцію проводили на аналізаторі STATFAX 303/PLUS (США) при довжині хвилі 450 нм (диференційний фільтр — 630 нм).

Вміст прозапальних цитокінів — фактор некрозу пухлин (ФНП)-альфа, інтерлейкіну (ІЛ)-1β у плазмі крові визначали імуноферментними методами з використанням стандартних наборів фірм «Calbiotech», Німеччина, та «Diaclone», Франція. Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за загальноприйнятими методами варіа­ційної статистики з використанням пакета статистичних програм «Microsoft Office Excel 2007» з визначенням середнього арифметичного, квадратичного відхилення та середньої помилки середнього арифметичного. Вірогідність результатів оцінювали за допомогою t-критерію Ст’юдента (вірогідними вважалися розбіжності при р<0,05) та критерію Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення

Встановлено, що в групі контролю рівні BDNF коливалися в діапазоні 15,3–29,4 нг/мл (95% довірчий інтервал (ДІ)) із медіаною 22,9 нг/м/л. У хворих на СЧВ рівень BDNF становив 6,08–19,5 (95% ДІ) із медіаною 13,1 нг/м/л, і виявився нижчим на 44,7% (р<0,001) порівняно з таким у групі конт­ролю (табл. 1).

Аналіз рівня BDNF у хворих на СЧВ не виявив статистично значущих відмінностей залежно від віку та статі. Зокрема, у чоловіків та жінок з СЧВ відмічено еквівалентне зниження рівня BDNF — на 43,9 та 45,2% (р<0,001) відносно групи контролю відповідно. Слід зауважити, що у молодих пацієнтів виявлялося менш виражене зниження рівня BDNF, ніж у пацієнтів віком старше 25 років. Так, у  групі «вік <25 років» рівень BDNF був нижчим на 33,8% (р<0,001), а в групах «25–44 роки» та «≥45 років» — на 45,6 та 46,0% (р<0,001) відповідно порівняно з таким у групі контролю.

На наступному етапі згідно з квартильним розподілом рівня BDNF було сформовано 4 підгрупи: 1-й квартиль (Q₁) включав 23 особи з рівнем BDNF <9,04 нг/мл; 2-й квартиль (Q₂) — 25 осіб з рівнем BDNF 9,04–13,06 нг/мл; 3-й квартиль (Q₃) — 24 особи з показником 13,07–15,24 нг/мл; 4-й квартиль (Q₄) — 24 особи з показником >15,24 нг/мл. У табл. 2 наведено клініко-демографічні параметри груп пацієнтів згідно з квартилями рівня BDNF.

Як свідчать дані табл. 2, між групами Q₁, Q₂, Q₃ та Q₄ не виявлено (р>0,05) статистично значущих відмінностей за частками пацієнтів чоловічої та жіночої статі. Відмічена слабка тенденція до збільшення середнього віку та частки пацієнтів віком старше 44 років у групі Q₁ порівняно з групами Q₂, Q₃ та Q₄, але відмінності не були статистично значущими. Не виявлено достовірних міжгрупових відмінностей і щодо таких показників, як тривалість захворювання, тривалість терапії DMARD, застосування ГКС та їх середня добова доза.

Аналіз показників активності захворювання залежно від рівня BDNF у хворих на СЧВ (табл. 3) не виявив достовірних відмінностей практично за всіма досліджуваними клініко-лабораторними маркерами, за винятком рівня ФНП-α та індексу SLEDAI-1. Так, від 1-го до 4-го квартилю відмічена тенденція до зниження рівня ФНП-α і індексу SLEDAI-1: у групі Q₁ ці показники були достовірно вищими на 45,1 та 28,9% (р<0,05), ніж у групі Q₄.

Далі ми проаналізували частоту коморбідних станів у хворих на СЧВ залежно від рівня BDNF (табл. 4). Зауважимо, що статистично значущих відмінностей за частотою антифосфоліпідного синд­рому (АФС), ураження серцево-судинної системи, легень та нирок при квартильному розподілі рівня BDNF не виявлено. Від 1-го до 4-го квартилю відзначали лише зростання частки пацієнтів з ураженням нервової системи. У групі Q₁ частка осіб з ураженням ЦНС була достовірно більшою в 1,6 раза (p<0,05), ніж у групі Q₄. Частка хворих з ураженнями периферичної нервової системи та цереброваскулярними захворюваннями розподілилися майже рівномірно між квартильними групами.

Аналіз показників психічного здоров’я хворих на СЧВ залежно від квартильного розподілу рівня BDNF засвідчив найбільш суттєві міжгрупові відмінності (табл. 5): практично усі досліджувані показники ментального здоров’я пацієнтів суттєво покращувалися від 1-го до 4-го квартилю. Так, у групі Q₁ (з рівнем BDNF <9,04 нг/мл) частка пацієнтів з розладами пам’яті, депресивними розладами (за шкалою Зунга), когнітивною дисфункцією та інсом­нією була статистично значуще більшою в 1,87; 14,5; 5,22 та 1,46 раза (p<0,05–0,001), ніж у групі Q₄ (з рівнем BDNF >15,24 нг/мл). Також у групі Q₁ показники шкали Зунга та інсомнії за середніми величинами були достовірно вищими на 20,4 та 37,1% (p<0,05), а показник когнітивної функції — достовірно нижчим на 8,5% (p<0,05), ніж у групі Q₁. Таким чином, зниження рівня BDNF в сироватці крові асоціювалося з вираженим погіршенням показників психічного здоров’я пацієнтів з СЧВ.

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, можна констатувати, що у хворих на СЧВ рівень BDNF в сироватці крові виявився на 44,7% нижчим, ніж такий у групі контролю. Літературні дані свідчать про те, що при багатьох захворюваннях ЦНС, зокрема хворобах Альцгеймера та Паркінсона, відмічають низький рівень BDNF в сироватці крові [28, 29, 30, 31]. Рівень BDNF широко вивчався і при багатьох ревматичних захворюваннях. Зокрема, при системному склерозі [32], який є мікросудинним захворюванням, виявлено суттєве (порівняно з контрольною групою) зниження рівня BDNF у сироватці крові, і, навпаки, при синдромі Шегрена [33] та ревматоїдному артриті [17] виявляли підвищені рівні BDNF.

Що стосується СЧВ, то тут також відмічається розмаїття отриманих результатів. Зокрема, за даними Q. Zheng та співавторів (2017) [34], Ikenouchi (2008) [35], H. Alessi (2022) [20], у хворих на СЧВ зафіксовано зниження (порівняно з контрольною групою) рівня BDNF в сироватці крові. Дослідження, проведене L.F. Tamashiro (2014) [19] за участю 131 пацієнта з СЧВ, показало більш вищі рівні BDNF в осіб із безсимптомними проявами ураження ЦНС порівняно з класичними та яскравими ознаками нейропсихічного СЧВ. Більше того, рівні BDNF зростали паралельно зменшенню вираженості (зникненню) нейро­психіатричних симптомів, що вочевидь підтверджує гіпотезу про важливу роль BDNF в ініціації та підтриманні здоров’я головного мозку. За даними N. Wang (2021) [16], рівень BDNF був найнижчим саме в осіб з глибокими ураженнями головного мозку при СЧВ. Вважається, що збереження низького рівня BDNF у сироватці крові може бути пов’язане з поганим прогнозом нейропсихічних порушень у хворих на СЧВ [36]. Натомість нещодавно опублікований метааналіз 8 досліджень [11] не показав чітких відмінностей у концентрації BDNF в сироватці крові хворих з нейропсихічними проявами СЧВ та пацієнтів конт­рольної групи. Очевидно, що необхідні подальші дослідження для підтвердження певних висновків, що і зроблено в нашому дослідженні.

Аналіз не виявив значущих відмінностей в рівнях BDNF у хворих на СЧВ з різними коморбідними станами (ураження серця, судин, нирок, легень, периферичної нервової системи), однак прослідковувалася чітка тенденція до зростання кількості хворих з ураженням ЦНС зі зниженням рівня BDNF. Так, у групі з рівнем BDNF <9,04 нг/мл таких хворих налічувалося 87%, а у групі з рівнем BDNF >15,24 нг/мл — 54,2%. Зниження рівня BDNF в сироватці крові асоціювалося з вираженим погіршенням показників психічного здоров’я пацієнтів з СЧВ, а саме в групі Q₁ (з рівнем BDNF <9,04 нг/мл) частка пацієнтів з розладами пам’яті, депресивними розладами (за шкалою Зунга), когнітивною дисфунк­цією та інсомнією була статистично значуще більшою в 1,87; 14,5; 5,22 та 1,46 раза (p<0,05–0,001), ніж у групі Q₄ (з рівнем BDNF >15,24 нг/мл). При аналізі бальної оцінки в групі Q₁ показники шкали Зунга та інсомнії за середніми величинами були достовірно вищими на 20,4 та 37,1%, а показник когнітивної функції — достовірно нижчим на 8,5%, ніж у групі Q_1.

За даними літератури, сироваткові рівні BDNF асоціювалися з депресивними розладами і є критично важливими регуляторами різних типів пластичності нейронів головного мозку [37]. BDNF вважається потужним захисним фактором, який здатний забезпечувати захист від нейро­дегенерації, зокрема при хворобі Альц­геймера [29, 30]. Відома участь BDNF у формуванні та підтримці розладів сну [38]. Що стосується хворих на СЧВ, то, за даними Zheng та співавторів (2017) [34] та H. Alessi (2022) [20], низькі рівні BDNF у сироватці крові асоціювалися з депресивними розладами. Автори дійшли виснов­ку про важливу роль BDNF у підтримці психічного здоров’я пацієнтів. За даними S. Ikenouchi (2006) [35], рівні BDNF в сироватці крові хворих на СЧВ були стабільно нижчими саме в осіб з незворотними органічними ураженнями головного мозку порівняно з такими в осіб без психоневрологічних порушень чи здорових осіб, а зростання рівня BDNF може бути індикатором відновлення пошкодження головного мозку при нейропсихічних порушеннях у цієї когорти пацієнтів. Зовсім протилежними є дані Ikenouchi-Sugita (2010) [36], які вказують на значно вищі рівні BDNF саме у пацієнтів із психіатричними симптомами, що включали тривожні розлади, психози, розлади настрою та когнітивну дисфункцію, а зниження їх асоціювалося зі зменшенням вираженості цих симптомів.

Аналіз зв’язку клініко-демографічних показників перебігу СЧВ з рівнем BDNF виявив тенденцію до збільшення середнього віку та частки в цій групі (BDNF <9,04 нг/мл) пацієнтів віком старше 44 років. У літературі не знайдено досліджень щодо зв’язків між збільшенням віку та зниженням рівня BDNF у хворих на СЧВ, однак відмічається загальна тенденція до зниження рівня BDNF зі збільшенням віку [39]. Не виявлено суттєвої різниці в рівнях BDNF у групах з різною тривалістю захворювання, застосуванням та дозою глюкокортикоїдів, хоча літературні дані свідчать про те, що їх прийом знижує рівень BDNF та зумовлює розвиток порушень когнітивних функцій та депресивних станів [40].

Водночас аналіз зв’язку рівня BDNF з показниками активності захворювання виявився неодно­значним. Усі показники активності (ШОЕ, СРБ, ІЛ-6) запального процесу, за винятком ФНП-α та індексу SLEDAI-1, не мали зв’язку з BDNF. Так, у групі з рівнем BDNF <9,04 нг/мл показники ФНП-α та індексу SLEDAI-1 були на 45,1 та 28,9% відповідно вищими, ніж у групі з рівнем BDNF >15,24 нг/мл. Наші результати зіставні з результатами багатьох інших дослідників, які вважають, що рівні BDNF у сироватці крові хворих на СЧВ корелюють зі SLEDAI і суттєво знижені при активному СЧВ [11, 16, 19, 41, 42]. А, за даними А. Fauchais (2013) [18] та S. Ikenouchi (2006) [35], рівні BDNF не мали зв’язку з показниками активності та тяжкості СЧВ.

Таким чином, підсумовуючи результати проведених досліджень, можна зробити висновок про існування досить складного характеру зв’язків між рівнями BDNF, особливостями перебігу та спектром психоневрологічних проявів захворювання.

Висновки

1. У хворих на СЧВ відмічено зниження (на 44,7%, р<0,001) сироваткових рівнів BDNF порівняно з групою контролю. Зниження рівнів BDNF асоціювалося з ураженням ЦНС, а саме складовою стану психічного здоров’я (розладами пам’яті, депресивними розладами, погіршенням когнітивної функції, інсомнією) і не мало зв’язку з іншими коморбідними станами (ураженням серця та судин, легень, нирок, периферичної нервової системи, наявністю АФС).

2. Рівні BDNF не мають статистично значущого зв’язку зі статевими чинниками, віком, тривалістю захворювання, застосуванням глюкокортикоїдів, індексом пошкодження внутрішніх органів, однак їх зниження асоціюється з високою активністю запального процесу за SLEDAI-1 та ФНП-α.

Список використаної літератури

• 1. Коваленко В.М., Шуба Н.М., Борткевич О.П. та ін. (2010) Системний червоний вовчак: патогенетичні особливості клінічної симптоматики, сучасна діагностична і терапевтична тактики ведення хворих. Український ревматологічний журнал, №1(39), ст. 13-23
• 2. Basta F., Fasola F., Triantafyllias K., Schwarting A. (2020) Systemic lupus erythematosus (SLE) therapy: The old and the new. Rheumatology and Therapy, 7(3): 433–446. doi.org/10.1007/s40744-020-00212-9.
• 3. Barber M.R., Drenkard C., Falasinnu T. et al. (2021) Global epidemiology of systemic lupus erythematosus. Nature Reviews Rheumatology, 17(9): 515–532. doi.org/10.1038/s41584-021-00668-1.
• 4. Schwartz N., Stock A.D., Putterman C. (2019) Neuropsychiatric lupus: New mechanistic insights and future treatment directions. Nature Reviews Rheumatology, 15(3): 137–152. doi.org/10.1038/s41584-018-0156-8.
• 5. Головач І.Ю., Єгудіна Є.Д., Тер-Вартаньян С.Х. (2020) Нове в діагностиці, патогенезі та лікуванні нейропсихіатричного системного червоного вовчака: огляд літератури 2017-2019 рр. Український ревматологічний журнал, 3(81): 33–41. DOI: 10.32471/rheumatology.2707-6970.81.15518.
• 6. Palagini L., Mosca M., Tani C. et al. (2013) Depression and systemic lupus erythematosus: A systematic review. Lupus, 22(5): 409–416. doi.org/10.1177/0961203313477227.
• 7. Hanly J.G., Kozora E., Beyea S.D. et al. (2018) Nervous system disease in systemic lupus erythematosus: Current status and Future Directions. Arthritis amp; Rheumatology, 71(1): 33–42. doi.org/10.1002/art.40591.
• 8. Seet D., Allameen N.A., Tay S.H. et al. (2021) Cognitive dysfunction in systemic lupus erythematosus: Immunopathology, clinical manifestations, neuroimaging and management. Rheumatology and Therapy, 8(2): 651–679. doi.org/10.1007/s40744-021-00312-0.
• 9. Hanly J. G., Urowitz M. B., Sanchez‐Guerrero J. et al. (2007) Neuropsychiatric events at the time of diagnosis of systemic lupus erythematosus: An international inception cohort study. Arthritis &amp; Rheumatism, 56(1): 265–273. doi.org/10.1002/art.22305.
• 10. Szmyrka M., Pokryszko-Dragan A., Slotwinski K. et al. (2019) Cognitive impairment, event-related potentials and immunological status in patients with systemic lupus erythematosus. Advances in Clinical and Experimental Medicine, 28(2): 185–192. doi.org/10.17219/acem/76711.
• 11. Shobeiri P., Maleki S., Amanollahi M. et al. (2023) Blood levels of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) in systemic lupus erythematous (SLE): A systematic review and meta-analysis. Advances in Rheumatology, 63(1). doi.org/10.1186/s42358-023-00291-6.
• 12. Sochal M., Małecka‐Panas E. et al. (2020) Brain‐derived neurotrophic factor is elevated in the blood serum of crohn’s disease patients, bu is not influenced by anti‐tnf‐α treatment—a pilot study. Neurogastroenterology amp; Motility, 33(6). doi.org/10.1111/nmo.13978.
• 13. Luu B., Gupta A., Fabiano N. et al. (2023) Influence of pulmonary rehabilitation on symptoms of anxiety and depression in interstitial lung disease: A systematic review of randomized controlled trials. Respiratory Medicine, 219: 107433. doi.org/10.1016/j.rmed.2023.107433.
• 14. Karimi N., Ashourizadeh H., Akbarzadeh Pasha B. et al. (2022) Blood levels of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) in people with multiple sclerosis (MS): A systematic review and meta-analysis. Multiple Sclerosis and Related Disorders, 65: 103984. doi.org/10.1016/j.msard.2022.103984.
• 15. Padern G., Duflos C., Ferreira R. et al. (2021) Identification of a novel serum proteomic signature for Primary Sjögren’s syndrome. Frontiers in Immunology, 12. doi.org/10.3389/fimmu.2021.631539.
• 16. Wang N., Tian B. (2021) Brain‑derived neurotrophic factor in autoimmune inflammatory diseases (review). Experimental and Therapeutic Medicine, 22(5). doi.org/10.3892/etm.2021.10727.
• 17. Lai N.-S., Yu H.-C., Huang Tseng H.-Y. et al. (2021) Increased serum levels of brain-derived neurotrophic factor contribute to inflammatory responses in patients with rheumatoid arthritis. International Journal of Molecular Sciences, 22(4): 1841. doi.org/10.3390/ijms22041841.
• 18. Fauchais A.-L., Lise M.-C., Marget P. et al. (2013) Serum and lymphocytic neurotrophins profiles in systemic lupus erythematosus: A case-control study. PLoS ONE, 8(11). doi.org/10.1371/journal.pone.0079414.
• 19. Tamashiro L.F., Oliveira R.D., Oliveira R. et al. (2014) Participation of the neutrophin brain-derived neurotrophic factor in neuropsychiatric systemic lupus erythematosus. Rheumatology, 53(12): 2182–2190. doi.org/10.1093/rheumatology/keu251.
• 20. Alessi H., Dutra L.A., Maria L. A. et al. (2021) Serum BDNF and cognitive dysfunction in SLE: Findings from a cohort of 111 patients. Clinical Rheumatology, 41(2): 421–428. doi.org/10.1007/s10067-021-05915-0.
• 21. Aringer M. (2019) Eular/ACR classification criteria for Sle. Seminars in Arthritis and Rheumatism, 49(3). doi.org/10.1016/j.semarthrit.2019.09.009.
• 22. Lai N.-S., Lu M.-C., Chang H.-H. et al. (2021) A comparison of the correlation of systemic lupus erythematosus disease activity index 2000 (SLEDAI-2K) and systemic lupus erythematosus disease activity score (SLE-Das) with health-related quality of life. Journal of Clinical Medicine, 10(10): 2137. doi.org/10.3390/jcm10102137.
• 23. Lacerda M.I., de Jesús G.R., dos Santos F.C. et al. (2021) The SLICC/ACR damage index (SDI) may predict adverse obstetric events in patients with systemic lupus erythematosus. Lupus, 30(12): 1966–1972. doi.org/10.1177/09612033211045061.
• 24. Osiodlo V., Zubovsky D.S. (2015) Adaptation of the Ukrainian-language version of the “Depression Scale” of the Center for epidemiological research. Bulletin of the National Defense University of Ukraine.
• 25. Marienko L.B. (2014) Personality changes in epilepsy as a factor of psychological pathomorphosis of the disease. International neurological journal. 1(63): 11–15.
• 26. Zsido A.N., Teleki S.A., Csokasi K. et al. (2020) Development of the short version of the Spielberger State—Trait Anxiety Inventory. Psychiatry Research, 291: 113223. doi.org/10.1016/j.psychres.2020.113223.
• 27. Khan G., Mirza N., Waheed W. (2022) Developing guidelines for the translation and cultural adaptation of the Montreal Cognitive Assessment: Scoping Review and qualitative synthesis. BJPsych Open, 8(1). doi.org/10.1192/bjo.2021.1067.
• 28. Петюніна О.В., Копиця М.П. (2020) Мозковий нейротрофічний фактор та його поліморфізм Val66Met (rs6265). Значення для серцево-судинної системи. Український терапевтичний журнал, 2. doi.org/10.30978/UTJ2020-2-52.
• 29. Amidfar M., de Oliveira J., Kucharska E. et al. (2020)The role of Creb and BDNF in neurobiology and treatment of alzheimer’s disease. Life Sciences, 257: 118020. doi.org/10.1016/j.lfs.2020.118020.
• 30. Gao L., Zhang Y., Sterling K. et al. (2022) Brain-derived neurotrophic factor in alzheimer’s disease and its pharmaceutical potential. Translational Neurodegeneration, 11(1). doi.org/10.1186/s40035-022-00279-0.
• 31. Girotra P., Behl T. et al. (2021) Investigation of the molecular role of brain-derived neurotrophic factor in alzheimer’s disease. Journal of Molecular Neuroscience, 72(2): 173–186. doi.org/10.1007/s12031-021-01824-8.
• 32. Lise M.-C., Sparsa A., Marie I. et al. (2010) Serum neurotrophin profile in systemic sclerosis. PLoS ONE, 5(11). doi.org/10.1371/journal.pone.0013918.
• 33. Li Y.J., Yang C.S., Lei L. et al. (2014) Serum nerve grow factor and brain-derived neurotrophic factor profiles in Sjögren’s syndrome concomitant with interstitial lung disease. Clin. Rheumatol., 33:1161–1164.
• 34. Zheng Q., Xu M.-J., Cheng J. et al. (2017) Serum levels of brain-derived neurotrophic factor are associated with depressive symptoms in patients with systemic lupus erythematosus. Psychoneuroendocrinology, 78: 246–252. doi.org/10.1016/j.psyneuen.2016.12.001.
• 35. Ikenouchi A., Yoshimura R., Ikemura N. et al. (2006) Plasma levels of brain derived-neurotrophic factor and catecholamine metabolites are increased during the active phase of psychotic symptoms in central nervous system lupus. International Clinical Psychopharmacology, 21(4). doi.org/10.1097/00004850-200607000-00092.
• 36. Ikenouchi-Sugita A., Yoshimura R., Okamoto T. et al. (2010) Serum brain-derived neurotrophic factor levels as a novel biological marker for the activities of psychiatric symptoms in systemic lupus erythematosus. The World Journal of Biological Psychiatry, 11(2): 121–128. doi.org/10.3109/15622970903521131.
• 37. Castrén E., Monteggia L.M. (2021) Brain-derived neurotrophic factor signaling in depression and antidepressant action. Biological Psychiatry, 90(2): 128–136. doi.org/10.1016/j.biopsych.2021.05.008.
• 38. Han Y., Chen X., Tang G. et al. (2024) A study on factors related to sleep disorders and serum BDNF expression levels in patients with primary Sjögren’s syndrome. Modern Rheumatology. doi.org/10.1093/mr/roae071.
• 39. Erickson K.I., Prakash R.S., Voss M.W. et al. (2010) Brain-derived neurotrophic factor is associated with age-related decline in hippocampal volume. The Journal of Neuroscience, 30(15): 5368–5375. doi.org/10.1523/jneurosci.6251-09.2010.
• 40. Numakawa T. (2010) Functional interactions between steroid hormones and neurotrophin BDNF. World Journal of Biological Chemistry, 1(5): 133. doi.org/10.4331/wjbc.v1.i5.133.
• 41. Noris-García E., Arce S., Nardin P. et al. (2018) Peripheral levels of brain-derived neurotrophic factor and S100B in neuropsychiatric systemic lupus erythematous. Lupus, 27(13): 2041–2049. doi.org/10.1177/0961203318804899.
• 42. Seth G., Sundaresh A., Mariaselvam C.M. et al. (2020) Immunological biomarkers in neuropsychiatric systemic lupus erythematosus: A comparative cross-sectional study from a tertiary care center in South India. Lupus, 29(4): 413–420. doi.org/10.1177/0961203320908940.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *