Рівень розчинного l-селектину у пацієнтів із системним червоним вовчаком

Молекула адгезії L-селектин (CD62L) належить до родини двовалентних катіонзалежних глікопротеїнів, яка конститутивно експресується лімфоцитами, моноцитами та гранулоцитами. L-селектин забезпечує специфічну взаємодію лейкоцитів із вуглеводневими групами ендотеліальних клітин, ролінг лейкоцитів на поверхні судинного ендотелію з подальшою адгезією і трансміграцією у тканини, полегшує міграцію лімфоцитів у вторинні лімфоїдні органи та гранулоцитів у вогнище запалення (Hafezi-Moghadam A. et al., 2001; Ivetic A., Ridley A., 2004; Smalley D.M., Ley K., 2005). Експериментально доведено, що L-селектин відіграє важливу роль в адгезії моноцитів до артеріального ендотелія, яка є ключовим етапом розвитку уражень судин та атерогенезу, особливо за умов попередньої активації ендотеліальних клітин прозапальними чинниками (Giuffre L. et al., 1997).

Після активації лейкоцитів та їх фіксації на ендотелії від L-селектину від’єднується екстрацелюляр-ний домен — розчинний L-селектин (sCD62L), який циркулює в крові, є функціонально активним (Ivetic A., Ridley A., 2004). Результати досліджень останніх років свідчать, що рівень розчинного L-селектину істотно змінюється при автоімунних хворобах і може бути критерієм тяжкості імунозапального процесу. Зокрема, підвищення рівня sCD62L виявляли при системній склеродермії, ревматоїдному артриті та синдромі Шегрена, і це асоціювалося з тяжким перебігом цих захворювань (Littler A.J. et al., 1997; Garcia-Carrasco M. et al., 2000; Shimada Y. et al., 2004).

Водночас сучасні дані щодо вмісту та клінічного значення sCD62L у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) — суперечливі і обмежуються декількома недавніми дослідженнями. Y. Shimada та співавтори (2001) свідчать, що вміст sCD62L у хворих із СЧВ достовірно не відрізнявся від такого в контролі. Водночас за результатами інших дослідників цей показник істотно зростав у хворих з активним СЧ В та корелював із вмістом антинуклеарних антитіл (Sfikakis P. et al., 1999; Font J.et al., 2000). Вважають, що sCD62L може брати участь у формуванні судинних уражень при СЧВ і зростає переважно у пацієнтів з наявністю антифосфоліпідних антитіл (Russell AI. et al., 2005). Вищезазначене було підставою для проведення до-

слідження, мета якого — вивчення рівня розчинного L-селектину у хворих із СЧ В залежно від активності захворювання та визначення його взаємозв’язків з рівнем антинуклеарних і антифосфоліпідних антитіл.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 84 хворих з достовірним діагнозом СЧВ за критеріями ACR (1997), з них 12 чоловіків та 72 жінки. Вік хворих становив від 19 до 57 років, середній — 42,5± 1,12 року. Тривалість захворювання становила від 1 до 20 років, в середньому — 8,3±0,62 року. Діагноз встановлювали згідно з класифікацією, рекомендованою Асоціацією ревматологів України (2002). В контрольну групу увійшли 27 здорових осіб. Обидві групи були репрезентативними за віком і статтю обстежених.

Активність СЧВ оцінювали за індексом SLEDAI (Liang M.H., 1989; Bombardier C., 1992). Лабораторними критеріями активності запального процесу вважали швидкість осідання еритроцитів, рівень С-реактивного білка, серомукоїду, сіалових кислот в сироватці крові тощо.

Вміст антитіл до двоспіральної ДНК в сироватці крові визначали імуноферментним методом з використанням комерційного набору фірми «Calbiotech», Німеччина, згідно з інструкцією фірми-виробника.

Вміст сумарних антитіл до кардіоліпіну (фосфа-тидилсерину, фосфатидилінозитолу та фосфатиди-лової кислоти) класу IgG у сироватці крові визначали імуноферментним методом з використанням комерційного набору фірми «ORGenTec», Німеччина, згідно з інструкцією фірми-виробника.

Вміст розчинного L-селектину (sCD62L) визначали імуноферментним методом з використанням комерційного набору фірми «Diaclone», Франція, згідно з інструкцією фірми-виробника.

Кров для дослідження отримували з ліктьової вени вранці натще, після утворення згустку — центрифугували при 3000 об./хв упродовж 15 хв; відбирали ті зразки сироватки крові, які до їх використання зберігали при температурі -20 °C. Кількість С-реактивного протеїну в крові визначали імуноферментним методом з використанням стандартного набору фірми «Diagnostic Automation Inc.», США.

Cтатиcтичнy обробку отриманих результатів проводили на пертональному комп’ютері за допомогою стандартних статистичних програм «Microsoft ExceI» для Windows 2000. Оцінювали cepeднє значення, cтандаpтнi помилки, достовірність відмінностей за критерієм Отьюдента, проводили парний кореляційний аналіз. Результати наведено як M±m.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Мінімальну активність запального пpoцecy в ^c-темі оцінки за SLEDAI було встановлено у 21 хворого з CЧB, у яких активність запального пpoцecy не перевищувала 25-го процентиля, cepeдню активність запального пpoцecy – у 43 хворих, в цій дооліджуваній групі активність запального пpoцecy знаходила^ у межах від 25-го до 75-го процентиля, магаимальний ступінь активності встановлено у 20 хворих із CЧB, активність яких за цією ^стемою перевищувала 75-й процентиль. Aнтитiла до двoxcпipальнoЇ ДНК виявлено у 45 (53,7%) хворих. Cyмаpнi антитіла до фocфoлiпiдiв клаcy IgG в діагностично значущій кількості (понад 10 од/мл відповідно до рекомендації фірми-виробни-ка) виявлено у 29 (34,5%) пацієнтів із CЧB з клінічними ознаками антифocфoлiпiднoгo ^ндрому ^Фф. За-peєcтpoванo такі клінічні прояви AФC (табл.1): ciтчаcтe ліведо у 5 хворих, невиношування вагітності та викидні – у 5, гострі порушення мозкового кровообігу та транзиторні ішемічні атаки – у 12, тромбози глибоких вен нижніх кінцівок – у 10, тромбоемболія легеневої артерії – у 2, інфаркт міокарду (ЇМ) – у 1, хронічні виразки гомілок – у 2, аваакулярні некрози кісток – у 1, гемолітична анемія – у 2. У 20 хворих із CЧB відзначено клінічні прояви атepocклepoзy: стенокардія, ЇМ, ураження мозкових і периферичних артерій.

Таблиця І

Клінічні ознаки АФС серед всіх обстежених хворих із СЧВ (n=84)

Примітка. В чисельнику зазначено відсоток загальної кількості хворих, в знаменнику — відсоток пацієнтів з АФС.

Результати дослідження вмісту зС062І_ в сироватці крові хворих із СЧВ та осіб контрольної групи наведено в табл. 2 і на рис. 1. Вміст вС062_ у здорових осіб становив від 505 до 1360 нг/мл, в середньому — 999,4±37,38 нг/мл. Верхня межа норми (середнє значення +1 стандартне відхилення) для зС062І_ становила 1192,4 нг/мл, що в цілому відповідає рекомендаціям фірми-виробника.

У пацієнтів із СЧВ вміст зС062І_ становив від 510 до 5600, в середньому — 2029,2±121,7 нг/мл, що достовірно в 2 рази перевищувало цей показник в контролі. Виявилося, що у хворих з активністю запального процесу за БЬЕйА! нижче 13 балів рівень зС062І_ був

достовірно нижчим (на 63%) порівняно з групою хворих з активністю за БІ_Е0АІ (13-23 балів). Встановлено, що вміст зС062І_ в сироватці крові прямо корелював з індексом БІ_Е0АІ (г=0,57; р

Таблиця 2

Вміст розчинного Ьселектину ($00621) у хворих із СЧВ та у донорів (М±т)

Рис 1. Концентрація розчинного L-селектину (sCD62L) у хворих із CЧB та здорових осіб

Примітка. І – контроль, ІІ – хворі з CЧB, ІІІ – хворі з активністю за SLEDAI нижче 25-го процентиля, !V – хворі з активністю за SLEDAI від 25-го до 75-го процентиля, V – хворі з активністю за SLEDAI вище 75-го процентиля, VI – хворі з АФС VII – хворі без АФС Результати дослідження sCD62L (50%) наведено у середині боксів Tukey. Горизонтальна лінія у середині боксів відповідає медіані, нижня межа боксу – 25-му процентилю, верхня межа боксу – 75-му процентилю. Bертикальні лінії зверху та знизу боксів – 99% результатів визначення концентрації sCD62L.

Нами встановлено, що у хворих із рівнем анти-фocфoлiпiдниx антитіл вище 10 од./мл та клінічними проявами AФC вміст sCD62L за cepeднiми величинами був достовірно (на 30%) вищим, ніж у хворих із вмістом антифocфoлiпiдниx антитіл нижче 10 од./мл та без клінічних ознак AФC. Нормальний вміст sCD62L (нижче 1192,4 нг/мл) виявлено

у 16 хворих без АФС та у 2 із АФС. У хворих із СЧВ з АФС зв’язок рівня зС062І_ з індексом БЬЕйА! був більш тісним (г=0,7; р

Рис. 2. Кореляція між концентрацією розчинного І_-селектину ($00621) та індексом БІ_Е0АІ при СЧВ

Результати наших досліджень свідчать про те, що підвищення концентрації sCD62L пов’язане не лише з активністю СЧВ, а й наявністю АФС та високим рівнем антифосфоліпідних антитіл класу IgG, що відповідає даним A. Russell та співавторів (2005).

Серед пацієнтів із підвищеним рівнем sCD62L клінічні прояви ішемічної хвороби серця (стенокардія, ІМ) відзначено у 16 осіб, ураження периферичних судин та синдром Рейно — у 33 (50%), сітчасте ліведо — у 4, гострі порушення мозкового кровообігу, включаючи транзиторні ішемічні атаки,—у 10, тромбози — у 8 хворих. Серед пацієнтів із нормальним рівнем sCD62L клінічні прояви ішемічної хвороби серця виявлено у 4 осіб, сітчасте ліведо — у 1, невиношування вагітності — у 1, тромбози і транзиторні ішемічні атаки — лише у 2 хворих.

висновки

1. Вміст sCD62L у сироватці крові хворих із СЧВ перевищує такий в осіб контрольної групи більше ніж у 2 рази. Підвищення вмісту sCD62L асоціюється зі зростанням активності СЧВ і корелює з індексом SLEDAI, ШОЕ, рівнем С-реактивного білка.

2. Серед хворих із СЧВ з лабораторними та клінічними ознаками АФС частіше виявляють осіб з підвищеним вмістом sCD62L, ніж серед пацієнтів із СЧВ без АФС. Рівень sCD62L у хворих із СЧВ прямо корелює із вмістом сумарних антитіл до фосфоліпідів класу IgG.

ЛІТЕРАТУРА.

Bombardier C., Gladman D.D., Urowith M.B., Caron D., Chang C.H. (1992) Derivation of the SLEDAI. Arthritis Rheum, 35: 630-640.

Font J., Pizcueta P., Ramos-Casals M. et al. (2000) Increased serum levels of soluble L-selectin (CD62L) in patients with active systemic lupus erythematosus (SLE). Clin. Exp. Immunol., 119(1): 169-174.

Garcia-Carrasco M., Pizcueta P., Cervera R. et al. (2000) Circulating concentrations of soluble L-selectin (CD62L) in patients with primary Sjogren’s syndrome. Ann. Rheum. Dis., 59(4): 97-99.

Giuffre L., Cordey A.S., Monai N. et al. (1997) Monocyte Adhesion to Activated Aortic Endothelium: Role of L-Selectin and Heparan Sulfate Proteoglycans. J. Cell. Biol., 136(4): 945-956.

Hafezi-Moghadam A., Thomas K.L., Prorock A.J, Huo Y., Ley K. (2001) L-selectin shedding regulates leukocyte recruitment. J. Exp. Med., 193(7): 863-872.

Ivetic A., Ridley A.J. (2004) The telling tail of L-selectin. Biochem. Soc. Trans., 32: 1118-1121.

Liang M.H., Socher S.A., Larson M.G., Schur P.H. (1989) Reliability and validity of six systems for the clinical assessment of disease activity in systemic lupus erythematosus. Arth. Rheum., 32(9): 1107-1118.

Littler A.J., Buckley C.D., Wordsworth P. et al. (1997) A distinct profile of six soluble adhesion molecules (ICAM-1, ICAM-3, VCAM-1, E-selectin, L-selectin and P-selectin) in rheumatoid arthritis. Br. J. Rheumatol., 36: 164-167.

Russell A.I., Graham D.S., Chadha S. et al. (2005) No association between E- and L-selectin genes and SLE: soluble L-selectin levels do correlate with genotype and a subset in SLE. Genes Immun., 6(5): 422-429.

Sfikakis P. P., Charalambopoulos D., Vaiopoulos G., Mavrikakis M. (1999) Circulating P- and L-selectin and T-lymphocyte activation and patients with autoimmune rheumatic diseases. Clin Rheumatol, 18(1): 28-32.

Shimada Y., Hasegawa M., Takehara K., Sato S. (2001) Elevated serum L-selectin levels and decreased L-selectin expression on CD8+lymphocytes in systemic sclerosis. Clin. Exp. Immunol., 124:474-479.

Smalley D.M., Ley K. (2005) L-selectin: mechanisms and physiological significance of ectodomain cleavage. J. Cell. Mol. Med., 9(2):

255-266.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *