Вступ

В останні роки з’явилися дані про те, що перебіг ревматоїдного артриту (РА) певною мірою залежить від співвідношення гормонів жирової тканини (адипокінів) — лептину та адипонектину (Chen X., Lu J. et al., 2013). Водночас у ряді робіт продемонстровано, що при РА виявляють порушення у стромальному диференціюванні клітин адипозогенезу та хондрогенезу, які репрезентуються дисбалансом адипокінів (Conde J., Scotece M. et al., 2012). Лептин є метаболічним гормоном, але, як показано в ряді досліджень, він функціонує як прозапальний цитокін (Lago R., Gomez R. et al., 2008; Morikawa K., Hanada H. et al., 2013). Передбачається, що за рахунок подвійного механізму дії (як гормону і як цитокіну) лептин взаємозв’язує імунні та запальні процеси в нейроендокринній системі (Targońska-Stepniak B., Dryglewska M. et al., 2010; Dessein P.H., Norton G.R. et al., 2013).

З урахуванням цих даних

можна припустити, що дисадипокінемія може виступати обтяжуючим маркером несприятливого перебігу РА та ймовірним предиктором його резистентності до лікування.

Мета дослідження — оцінити ефективність і безпеку стандартного лікування хворих на РА залежно від рівня лептину.

Об’єкт і методи дослідження

Дослідження проведене відповідно до принципів Гельсінкської декларації та схвалено Етичним комітетом при Вінницькому національному медичному університеті (ВНМУ) ім. М.І. Пирогова. Усі хворі дали письмову згоду на участь у дослідженні. Відповідно з цілями і завданнями дослідження нами обстежено 78 хворих на РА жіночої статі й 30 здорових осіб контрольної групи, репрезентативних за віком та статтю. Діагноз РА встановлювали відповідно до критеріїв, запропонованих Американською колегією ревматологів (ACR) спільно з Європейською антиревматичною лігою (Aletaha D., 2010). Рівень лептину в сироватці крові визначали імуноферментним методом, використовуючи стандартні набори фірми «DRG», Німеччина.

Для оцінки активності РА використовували індекс активності DAS28 (DiseaseActivityScore), який розраховували за формулою, запропонованою van der D.M. Heijdeet та співавторами (2000).Також оцінювали загальний стан здоров’я за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), де мінімальне значення (відсутність симптомів і ознак захворювання) було рівне нулю, а максимальне значення (найвищий ступінь вираженості захворювання) — 100 (Meenan R.F. et al., 1980).

Для оцінки зв’язку між ефективністю лікування хворих на РА та рівнем лептину в крові хворих усіх досліджуваних розподілили за процентильним розподілом на три групи. До 1-ї групи увійшов 21 пацієнт із найнижчим рівнем лептину <12,8 нг/мл (<25-ї процентилі). До 2-ї групи увійшли 37 хворих (25–75-та процентиль), у яких рівень лептину становив 12,8–32,5 нг/мл. Хворі 3-ї групи (20 осіб) мали найвищий рівень лептину — >32,5 нг/мг (>75-ї процентилі).

Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою стандартного програмного пакета «Statistica 5.5» (належить ЦНІТ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, ліцензійний № AXXR910A374605FA). Досліджувані величини представлено у вигляді: середнє значення±стандартне відхилення (M±SD). Для оцінки різниці між групами застосовували параметричний критерій Стьюдента. Достовірною вважали різницю при р<0,05. При визначенні відмінностей між частками користувалися методом Фішера.

Результати та їх обговорення

Результати дослідження засвідчили, що у хворих на РА виявляють значне, майже у 4 рази (р<0,05) підвищення рівня лептину в крові порівняно із групою здорових осіб (табл. 1).

*Достовірні відмінності стосовно групи «здорові».

У табл. 2–4: *достовірні відмінності щодо відповідних показників групи з рівенем лептину ≤12,8нг/мл; достовірні відмінності щодо відповідних показників групи з рівнем лептину 12,8–32,5 нг/мл.

Процентильний розподіл хворих за рівнем лептинув крові показав (табл. 2), що хворі з різними рівнями лептину відрізнялися між собою за вираженістю суглобового синдрому. Так, при низькому значенні лептинемії (<25-ї процентилі), або <12,8 нг/мл кількість болісних суглобів (КБС) до лікування в середньому становила10,5±2,87.При зростанні лептинемії від 25-ї до 75-ї процентилі (від 12,8 до 32,5 нг/мл) КБС зросла до 11,0±2,65, а при максимальному значенні лептинемії цей показник становив 12,2±3,9.

Аналіз ефективності лікування залежно від рівня лептину свідчив, що через 12 тиж стандартної терапії динаміка суглобового синдрому була мінімальною у хворих із рівнем лептину >75-ї процентилі (>32,5 нг/мл). У цієї категорії пацієнтів зменшення КБС впродовж зазначеного терміну становило всього 16,5±5,3%. При цьому частка покращання у хворих із найнижчими рівнями лептину (<12,8 нг/мл — до 25-ї процентилі) виявилася максимальною і становила >25%. Через 24 тиж терапії різниця в динаміці КБС між групами хворих із максимальними і мінімальними рівнями лептину була ще більшою — 26,8±18,3 та 39,6±18,4% відповідно (див. табл. 2, рис. 1).

На рис. 1–3: *достовірні відмінності щодо відповідних показників групи з рівенем лептину <12,8 нг/мл; достовірні відмінності щодо відповідних показників групи з рівнем лептину 12,8–32,5 нг/мл

При характеристиці динаміки кількості набряклих суглобів (КНС) ми відзначили ті самі закономірності — частка покращання (зменшення КНС) у хворих із низькими значеннями лептину була більшою порівняно з такою у хворих із високим значенням цього показника. Різниця наростала до 24-го тижня спостереження.

Максимальні відмінності в динаміці лікування спостерігали за показником «загального стану здоров’я» (ЗСЗ). Встановлено, що у хворих із рівнем лептину <12,8 нг/мл через 12 тиж лікування ЗСЗ мав позитивну динаміку на рівні 19,18±14,8%, а до 24-го тижня спостереження зріс до 42,64±30,0%, в той час як у пацієнтів із високим значенням лептину в крові на 24-й тиждень спостереження динаміка ЗСЗ становила усього 27,1±15,4% (див. табл. 2, рис. 2).

Результати проведеного нами дослідження показали, що для хворих на РА з високим рівнем лептину в крові властиві значно вищі показники активності запального процесу (табл. 3). Так, із підвищенням рівня лептину від 25-ї до 75-ї процентилі показник активності запального процесу ШОЕ мав тенденцію до підвищення. При рівні лептину >32,5 нг/мл значення ШОЕ у хворих було максимальним (34,6±10,7 мм/год), тоді як у осіб із рівнем лептину <12,8 нг/мл значення ШОЕ становило 29,1±5,53 мм/год. Після 12 тиж лікування пацієнти з рівнем лептину до 25-ї процентилі мали найнижче (р<0,05) значення ШОЕ порівняно із хворими, в яких величина лептину була на рівні від 25-ї до ≥75-ї процентилі. Інтегральний показник активності запального процесу (DAS28) був також максимальним у хворих із рівнем лептину >75-ї процентилі.

Що стосується динаміки цих показників під впливом лікування, то гіперлептинемія виявилася фактором резистентності до лікування. Після 24 тиж терапії хворі з рівнем лептину <12,8 нг/мл мали достовірно кращу динаміку як за ШОЕ (рис. 3), так і за DAS28 — 32,21±13,4 та 21,6±10,1% відповідно (див. табл. 3).

Ефективність терапії хворих на РА залежно від рівня лептину згідно з критеріями ефективності лікування АСR наведено в табл. 4.

Найкращі результати лікування спостерігали у групі пацієнтів із мінімальним рівнем лептину в крові — <12,8 нг/мл. Так, через 12 тиж лікування у цій групі респондерів за критерієм АСR20 було 24% хворих, а через 24 тиж терапії таких було уже 57%, і 19% хворих цієї групи були респондерами за критерієм ACR50.

Водночас серед пацієнтів, у яких рівень лептину був >32,5 нг/мл, через 12 тиж лікування респондерами за ACR20 були лише 1 (5%) хворий, а після 24 тиж терапії критерію ACR20 відповідали 25%,а ACR50 — лише 1 (5%) пацієнт.

Висновки

У хворих на РА зареєстровано значне підвищення рівня лептину в крові, яке асоціюється з високою активністю запального процесу. Ефективність лікування хворих на РА залежить від вмісту лептину в крові. Високі значення лептину є маркером активності запального процесу і фактором резистентності до лікування.

Список використаної літератури

• Aletaha D., Neogi T., Silman A.J. et al. (2010) Rheumatoid arthritis classification criteria: an American College of Rheumatology. European League Against Rheumatism collaborative initiative. Arthritis Rheum., 62(9): 2569–2581.
• Chen X., Lu J. et al. (2013). Adiponectin: a biomarker for rheumatoid arthritis? Cytokine Growth Factor, Rev. 24(1): 83–89.
• Conde J., Scotece M. et al. (2012) Adiponectin and leptin induce VCAM-1 expression in human and murine chondrocytes, 45: 365—368.
• Dessein P.H., Norton G.R. et al. (2013) Rheumatoid arthritis impacts on the independent relationships between circulating adiponectinconcentrations and cardiovascular metabolic risk. Mediators Inflamm., 10(3): 115–119.
• Lago R., Gomez R., Otero M. et al. (2008) A new player in cartilage homeostasis: adiponectin induces nitric oxide synthase type II and proinflammatory cytokines in chondrocytes. Osteoarthritis-Cartilage. 16(9): 1101–1119.
• Meenan R.F., Gertman P.M., Mason J.H. (1980) Measuring health status in arthritis the Artrithis Impact Measurement. Arthr. Rheum., 23: 146–152.
• Morikawa K., Hanada H. et al. (2013) All-trans retinoic acid displays multiple effects on the growth, lipogenesis and adipokine gene expression of AML-I preadipocyte cell line. Cell Biol. Int., 37(1): 36–46.
• Targońska-Stepniak B., Dryglewska M. et al. (2010) Adiponectinand leptinserum concentrations in patients with rheumatoid arthritis. Rheumatol. Int., 30(6): 731–737.
• van der Heijde D. et al. (2000) Impact of rheumatoid arthritis on physical function during the first five years. No longer a question mark? Rheumatol., 39: 579—580.

Адреса для листування:
Станіславчук Микола Адамович
21018, Вінниця, вул. Пирогова, 56
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
E-mail: mstanislav53@yahoo.com

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *