Імунне запалення, клітинний та гуморальний імунітет у пацієнтів із ішемічною хворобою серця зі стабільною стенокардією

ВСТУП

У розвитку атеросклерозу особисту участь беруть клітини імунної системи і синтезовані ними прозапальні цитокіни (Насонов Е. Л. и соавт., 2002; Нагорнев В.А., Восканьянц А.Н., 2004; Мазуров В.И. и соавт., 2005). На думку деяких авторів, першим етапом розвитку атеросклерозу є ушкодження ендотелію, до якого приводять гідравлічний вплив потоку крові на ендотелій у місцях біфуркації та вигинів артерій, гіперхолестеринемія, артеріальна гіпертензія, прозапальні цитокіни (Landmesser U. et al., 2004). Ушкодження ендотелію приводить до того, що в ендотеліоцитах накопичуються ліпопротеїни, які окиснюються під дією ферментів лізосом. В результаті ендотеліоцити піддаються дистрофічним змінам, руйнуються і вільний холестерин з окисненими ліпопротеїнами потрапляють у міжклітинний простір (Ross R., Agius L., 1992). Окиснені ліпопротеїни приводять до розвитку імунної відповіді, залучаючи клітини запалення (Ивановский Ю.В., 1990). В результаті цих процесів у місцях десквамації ендотеліоцитів накопичується велика кількість клітин запалення: Т-лімфоцити, гранулоцити, макрофаги (Нагорнев В.А., Восканьянц А.Н., 2004; Мазуров В.И. и соавт., 2005). Макрофаги, взаємодіючи з окисненими ліпопротеїнами низької щільності (ЛПНЩ), buy an essay продукують фактор некрозу пухлини (ФНП)-а, інтерлейкін Ш-8, які підсилюють міграцію моноцитів (Мц), лімфоцитів (Лф) і нейтрофілів (Нф) (Linton М.К., Fazio S., 2003). Під впливом прозапальних цитокінів, що утворюються у великій кількості у внутрішній оболонці, відбуваються проліферація та міграція гладких м’язових клітин (ГМК) із середньої оболонки у внутрішню (Sho M. et al., 2002). Внаслідок нагромадження великої кількості окиснених ліпопротеїнів ГМК трансформуються в пінисті клітини міоцитарного походження (Wolfbauer G. et al., 1986). Поряд із цим макрофаги фагоцитують окиснені ЛПНЩ і трансформуються у макрофагальні пінисті клітини (Aviram M., 1999). ГМК і пінисті клітини починають продукувати колаген, еластин, глікозаміноглікани, що разом із відкладенням ліпідів є основою міжклітинного сполучнотканинного матриксу в майбутній атеросклеротичній бляшці (Guyton J.R., Klemp K.F., 1996). Слід зазначити, що атеросклероз — не лише місцевий запальний процес (у судинній стінці артерій), це системне захворювання з розвитком системної імунної відповіді (Нагорнев В.А., 2004). Ці essay paper format дані доводять, що атеросклероз є системним аутоімунним запальним процесом, що приводить до активації всіх ланок імуногенезу.

Мета роботи — оцінити імунний статус, обмін ліпідів і функціональний стан ендотелію у пацієнтів із хронічною формою ішемічної хвороби серця (ІХС).

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 230 осіб із хронічною ІХС (стабільна стенокардія напруження, ІІ-IV функціональний клас). Середній вік пацієнтів становив 56 (4963) років. Тривалість клінічних проявів захворювання — 3 (1-8) роки. Післяінфарктний кардіосклероз був наявний у 46% хворих. Контрольну групу становили 133 здорові чоловіки віком 47 (3860) років.

Діагноз ІХС встановлювали за клінічними проявами захворювання, об’єктивними ознаками перенесеного інфаркту міокарда за даними електрокардіографії та ехокардіографії, результатами проб із дозованим фізичним навантаженням та даними коронарографії. Діагноз хронічної ІХС

встановлювали за відсутністю нестабільної стенокардії впродовж останніх 2 міс та інфаркту міокарда впродовж останніх 6 міс. У дослідження не включали осіб із гострими чи хронічними запальними захворюваннями, онкологічними та ревматичними захворюваннями, хронічною серцевою недостатністю ИБ-Ш стадії, нирковою та печінковою недостатністю, алергічними захворюваннями, хворобами крові.

Матеріалом для імунологічного та біохімічного дослідження була периферична кров, яку брали натще. У відділі імунології (завідуюча – професор T.I. Гавриленко) методом імуноферментно-го аналізу визначали рівень Ш-2, -4, -6, -8, -10, ФНП-а, інтерферону (№Н)^ у сироватці крові та в супернатантах мононуклеарних (МН) клітин. Рівень C-реактиного білка ^РБ) визначали в сироватці крові за допомогою імуноферментних тест-систем фірм «Diagnostic Automation» (Канада); рівень моноцитарного хемотаксичного протеїну (MCP)-1 визначали в сироватці крові з використанням ELISA-набору h-MCP-1 («Biosourse Europe S.A.»); рівень розчинних адгезивних молекул sICAM-1 та sVCAM-1 визначали в сироватці крові за допомогою імуноферментних тест-систем фірми «Immunotech» (Франція). Поглинальну активність Нф та Мц з частинками латексу оцінювали за методом T.I. !вчик. Функціонально-метаболічну активність Нф і Мц у тесті редукції нітросинього тетра-золію (НСТ-тест) з визначенням резервних можливостей клітин оцінювали за різницею індукованого пірогеналом (1,25 мкг/мл) (іНСТ) та спонтанного (сНСТ) НСТ-тесту (Park B. et al., 1988). Визначали кількість Лф периферичної крові з антигенними детермінантами CD3+ (T-лімфоцити), CD4+ (T-хелпери), CD8+ (T-супресори), CD16+ (природні кілери), CD19 (В-лімфоціти) та вміст Лф з CD95+-рецепторaми з використанням моно-клональних антитіл фірми «Bioprobe BW» (Нідерланди) згідно з інструкцією виробника; кількість клітин із CD40-рецепторaми визначали на проточному цитофлюориметрі фірми «Вє^п D^kenso^* (CША) з використанням моноклональних антитіл фірми «Caltag» ^ША); інтенсивність проліфера-тивної відповіді Лф на стимули: неспецифічний фітогемаглютинін (ФГА) та специфічний антиген судинної стінки в реакції бласттрансформа-ції (PБTЛ); рівень циркулюючих імунних комплексів (Ц!К) та холестеринвміщувальних імунних комплексів (XK) – за методом M. Digeon та співавторів (1977). У сироватці крові визначали вміст sCD40L за допомогою імуноферментних тест-систем фірми «Bender MedSystems» (Австрія). Рівень антитіл до модифікованих ЛПНЩ визначали методом імуноферментного аналізу (№А) з використанням тест-систем «Biomedica Gruppe» (Австрія). Для кількісного визначення антитіл до нормальних та пошкоджених компонентів судинної стінки та міокарда використовували методику Н.І Кондрашової. Рівень ендотеліну-1 spy phone software program forums визначали методом ФА за допомогою тест-систем фірми «Diagnostic Automation» (Канада). Активність системи оксиду азоту, зокрема його стабільного метаболіту – цитруліну визначали спектрофотометричним методом на біохімічному аналізаторі «Eхрress р^». Cтaбiльнi метаболіти оксиду азоту (нітратів/нітритів) у плазмі крові вивчали з використанням набору «Total NO» (R&D System). Рівень фактора Віллебранда визначали методом фермент-пов’язаного флуоресцентного дослідження (метод ELFA) на аналізаторі «VIDAS» (Франція). Дослідження research topic related hr функції ендотелію проводились за допомогою визначення динаміки кровотоку по плечовій артерії під час реактивної гіперемії при використанні ультразвукового апарату SONOS-5500 (фірма «Hewlett Packard», CША) за методикою D. Celermajer.

У відділі біохімії (завідуюча – професор Л.С Мхи-тарян) визначали вміст загального холестерину (XC), тригліцеридів (TQ та XC ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) з використанням біохімічного аналізатора «Eкспрес-550» («Ciba-Cоrning», Велика Британія) за допомогою відповідних тест-наборів; склад ліпопротеїнів – методом електрофорезу в поліакрил-мідному гелі на апараті для електрофорезу з аналізатором фореграм фірми «Cоrmеу» (Польща). Cпектрофотометричним методом на апараті CФ-46 визначали в сироватці крові та в атерогенних ліпопротеїнах рівні проміжних та кінцевих продуктів перекисного окиснен-ня ліпідів (ПОЛ) – дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА) (бальная И.Д., 1977; бальная И.Д., Гаришвили T.T., 1977). Активність ферментів антиоксидантного захисту – каталазів і супероксиддисмутази ^ОД) оцінювали з використанням спектрофотометричного та флюориметричного методів відповідно (Misra H., FridovichI. et al., 1972). Iндекс перекисної модифікації ЛПНЩ та дуже низької (ЛПДНЩ) щільності (IПMЛП) визначали прямим шляхом (Євстратова !.Н. та співавт., 2000). !нтенсивність вільнорадикального окиснення білків (ВРОБ) в сироватці крові та апопротеїнових фракціях ЛПНЩ і ЛПДНЩ (ПО апоВ) оцінювали за вмістом продуктів цієї реакції – 1,4-дінітрофенілгідразонів (Дубинина E.E. и соавт., 1995).

Отримані дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою програм M^rsoft Eхсеl та Statistika 8.0. Вірогідність відмінностей розраховували за допомогою непараме-тричного критерію Манна – Уїтні (для незалежних виборок). Кореляційний аналіз проводили непараметричним методом з розрахунком коефіцієнта кореляції ^ірмена (R). Відмінності між групами вважали статистично значущими при р

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Порівняльний аналіз показав, що пацієнти із IXC зі стабільною стенокардією та особи контрольної групи не відрізнялися між собою за віком – 56 (49-63) проти 47 (38-60) років (р=0,24),наявністю таких факторів ризику, як гіпертонічна хвороба — 70% проти 59% (р=0,28), цукровий діабет — 9% проти 0% (р=0,46), надмірна маса тіла — 48% проти 45% (р=0,44), тютюнопаління — 37% проти 31% (р=0,32), гіперхолестеринемія — 45% проти 37% (р=0,36), гіпертригліцеридемія — 37% проти 29% (р=0,25). Враховуючи те, що разом із вищенаведеним пацієнти обох груп не мали супутніх захворювань, кров для дослідження забирали в однакових умовах і не на фоні прийому ліків, можна говорити про можливість зіставлення обох груп.

При зіставленні показників Т-клітинного імунітету у пацієнтів із хронічною ІХС та осіб контрольної групи виявили деяку різницю (табл. 1).

Таблиця 1

Клітинна ланка специфічного імунітету у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією (відсоток відхилення від контролю)

Табл. 1-6: *різниця достовірна порівняно з контролем (р

Так, рівень загальної кількості Т-лімфоцитів (Сй3) відповідно становив 68 (63-72) проти 64 (60-69)% (р=0,005), Т-хелперів (Сй4) — 40 (34-45) проти 40 (35-44)% (р=0,65), Т-супресорів — 26 (2331) проти 27(23-30)% (р=0,72), нормальних кілерів (Сй16) — 11,7 (9,3-14,6) проти 13,0 (10,0-16,0)% (р=0,02). Імунорегуляторний індекс (Т-хелпери/ Т-супресори) становив відповідно 1,4 (1,2-1,9) проти 1,5 (1,3-1,8) ум. од. (р=0,53). Активність баластної трансформації Лф з неспецифічним антигеном ФГА у пацієнтів із ІХС та у контрольній групі була 44 (38-51) проти 45 (43-50)% (р=0,58), а в реакції зі специфічним антигеном судинної стінки — 5,0 (3,0-8,0) проти 1,3 (0,9-1,7)% (р=0,0001). Рівень факторів стимуляції Т-клітинного імунітету в групі ІХС та контролю був відповідно таким: ІФН-у в мононуклеарних клітинах — 11,5 (3,692,5) проти 0,9 (0,1-4,2) пг/мл (р=0,0001), у сироватці крові — 10,5 (10,0-12,3) проти 0,1 (0,11,4) пг/мл (0,0001); ІЛ-2 в мононуклеарних клітинах — 1,5 (13,2-203,0) проти 2,2 (1,8-2,6) пг/мл (р=0,0001), у сироватці крові — 8,5 (2,8-16,6) проти 0,4(0,1-0,7) пг/мл (р=0,01). Рівень розчинних костимулюючих молекул зСй40І_ — 3,8 (2,0-5,6) проти 1,1(0,5-2,5) нг/мл (р=0,0003), рівень Сй40_ на Т-лімфоцитах — 35,0 (25,0-53,0) проти 6,2 (5,7-6,7)% (р=0,0001). Кількість Лф із негативною активацією не відрізнялася по групах — 11,1 (8,0-16,6) проти 8,8 (7,1-6,6)% (р=0,20). Таким чином, у загальній групі пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією спостерігається активація Т-клітинної ланки імунної системи.

У дослідженні гуморальної ланки імунної відповіді у групі пацієнтів із ІХС порівняно buy research papers online з контролем встановлено, що рівень у крові ХІК становив відповідно 21 (15-24) проти 14 (11-16) мг/мл (р=0,02), загальних ЦІК — 76 (54-105) проти 75 (55-95) од. опт. щіл. (р=0,56), загальний рівень Ідй — 11,0 (9,6-12,0) проти 10,0 (8,9-11,1) г/л (р=0,015), ІдА — 2,5 (1,74,2) проти 2,1 (1,5-2,8) г/л (р=0,044), ІдМ — 1,1 (0,81,7) проти 1,1 (1,0-1,4) г/л (р=0,78), ІдЕ — 74 (34163) проти 44 (27-49) МЕ/мл (р=0,06). Рівень специфічних антитіл (Ат) до міокарда, пошкодженого у групі ІХС та контролю відповідно був 10 (10-20) проти 0 (0-0) ум. од. (р=0,0001), до пошкодженої аорти — 10 (0-10) проти 0 (0-0) ум. од. (р=0,0001), до окиснених ЛПНЩ — 257 (152-618) проти 143 (130-171) Од./мл (р=0,003). Кількість В-клітин у крові у двох групах становила 10,0 (7,3-12,5) проти 10,0 (8,0-13,0)% (р=0,63), кількість активованих В-клітин за показником Сй40 була 8,2 (6,6-10,2) проти 7,2 (5,3-10,0)% (р=0,27). Рівень адгезивних молекул до В-клітин (Сй11а) у групах був 44 (3063) проти 35 (31-40)% (р=0,75). Рівень у сироватці крові факторів, що стимулюють гуморальну імунну відповідь, у групі ІХС зі стабільною стенокардією порівняно з контролем був для ІЛ-4 10,7 (4,5-33,0) проти 18,5 (16,3-20,8) пг/мл (р=0,28), для ІЛ-10 — 4,5 (0,6-10,0) проти 3,5 (3,3-3,7) пг/мл (р=0,15), для ІЛ-10 у мононуклеарних клітинах — 194 (21758) проти 116 (24-156) пг/мл (р=0,09). Відсоток відхилення показників гуморальної ланки специфічної імунної відповіді від контролю показано в табл. 2.

Таблиця 2

Гуморальна ланка специфічного імунітету у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією (відхилення від контролю, %)

Таким чином, у загальній групі пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією спостерігається активація гуморальної ланки імунної системи.

Вивчення показників системи фагоцитів виявило різницю між пацієнтами з ІХС та контрольною групою (табл. 3).

Таблиця 3

Функціональна активність фагоцитів у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією (відхилення від контролю, %)

Кисеньзалежний метаболізм Нф за спонтанним НСТ-тестом був відповідно 53 (43-64) проти 32 (24-40)% (р=0,0001), функціональний резерв Нф (ФР Нф) — 13 (1-24) проти 29 (31-60)% (р=0,0001), метаболізм Мц за спонтанним НСТ-тестом — 13 (9-17) проти 12 (9-15)% (р=0,46), функціональній резерв моноцитів (ФР Мц) — 27 (9-50) проти 48 (25-67)% (р=0,0001). Частка фагоцитозу (ВФ) для моноцитів у групі ІХС та контролю становила 35 (30-39) проти 33 (25-36)% (р=0,03). Кількість Нф із негативною активацією була в групах однаковою — 46 (38-54) проти 22 (16-28)% (р=0,46). Таким чином, у загальній групі пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією виявлена висока активність системи фагоцитів.

Визначення показників імунного запалення свідчить про відмінність їх рівнів у крові у хворих на стабільну стенокардію порівняно з контролем (табл. 4).

Таблиця 4

Цитокіновий профіль у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією (відхилення від контролю, %)

Так, рівень СРБ відповідно становив 4,8 (2,4-8,G) проти 1,1 (G,5-2,3) мг/л (р=G,GGG1), ФНП-а в мононуклеарних клітинах – 2G3 (8G-614) проти 53 (28-8G) пг/мл (р=G,GGG1), ІЛ-6 у мононуклеарних клітинах – 228G (14GG-388G) проти 756 (27-13GG) пг/мл (р=G,GGG1), ІЛ-6 у сироватці крові -7,5 (4,9-18,6) проти G,1 (G,1-7,G) пг/мл (р=G,GG1), ІЛ-8 у мононуклеарних клітинах – 1588 (1G81-294G) проти 1GG2 (56G-1323) пг/мл (р=G,GGG1), ІЛ-8 у сироватці крові – 12,G (1G,G-13,4) проти 8,3 (7,29,4) пг/мл (р=G,GG8), рівень хемоатрактантного білка для моноцитів (МСР-1) – 318 (148-51G) проти 74 (62-168) пг/мл (р=G,GGG1), розчинних адге-зивних молекул для клітин запалення (sVCAM) -698 (369-965) проти 525 (498-66G) нг/мл te=G,G46). Таким чином, у загальній групі пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією виявлено достовірно високий рівень імунного запалення.

Не виявлено різниці між пацієнтами із ІХС та здоровими пацієнтами в ліпідному спектрі крові: рівень у крові загального ХС становив відповідно 6,G (5,16,9) проти 4,4 (3,8-6,6) ммоль/л te=G,19), ТГ – 1,8 (1,4-2,6) проти 1,2 (G,8-2,3) ммоль/л ^G^), ХС ЛПВЩ – 1,2 (1,G-1,4) проти 1,5 (1,1-1,6) ммоль/л ^=G,41), ХС ЛПНЩ – 4,3 (3,1-5,2) проти 2,3 (1,93,1) ммоль/л to=G,1G), ХС ЛПДНЩ – G,37 (G,28-G,56) проти G,29 (G,21-G,44) ммоль/л ^=G,82), коефіцієнт атерогенності – 4,G (3,G-5,1) проти 2,2 (1,8-3,5) ум. од. ^GJG). Разом з тим показники ПОЛ були різними у осіб із ІХС порівняно з контролем: ДК – 2,6 (1,8-4,1) проти 1,5 (1,3-1,7) ум. од. (р=G,GGG1), МДА – 9,4 (7,G-11,G) проти 7,7 (7,28,1) кмоль/л te=G,GG5), ІПМЛП – 5,5 (3,2-8,4) проти 2,1 (1,8-2,2) ум. од. (р=G,GGG1), каталаза – 7,4 (6,G-9,7) проти 12,3 (11,8-12,9) мкат/мл (р=G,GGG1),СОД – 2115 (1384-3333) проти 19G6 (11GG-221G) U/л (р=G,G8), рівень вільнорадикального окис-нення білка становив 4,5 (2,7-6,1) проти 4,3 (4,1-5,G) ум. од. ^=G,93), рівень ПО апоВ – G,79 (G,55-1,1G) проти G,6G (G,5G-G,8G) ум. од. ^=G,G7). Частку відхилення показників ліпідного спектра та ПОЛ у пацієнтів із ІХС від контрольних значень показано в табл. 5.

Таблиця 5

Ліпідний обмін та ПОЛ і білків у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією (відхилення від контролю, %)

Таким чином, у загальній групі пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією, окрім нормального стану ліпідного спектра крові відзначається активація ПОЛ.

Дослідження функції ендотелію виявило різницю між групою ІХС та контрольною групою. Частку відхилення показників функції ендотелію у осіб із ІХС від контрольних значень показано в табл. 6.

Таблиця 6

Функція ендотелію у пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією (відхилення від контролю, %)

Рівень судинного фактора росту (ZEGF) у пацієнтів із ІХС та у контрольній групі становив відповідно 160 (86-271) проти 108 (84-177) пг/мл (р=0,015), вІСАМ — 565 (406-744) проти 540 (350730) нг/мл (р=0,53), вУСАМ — 698 (369-965) проти 525 (498-660) нг/мл (р=0,046), рівень ендоте-ліну-1 — 2,9 (0,3-11,0) проти 0,3 (0,1-0,4) пг/мл (р=0,0001), рівень метаболіту оксиду азоту (ІЧ0₂) — 1,0 (0,7-1,5) проти 3,6 (2,6-4,0) мг/мл (р=0,0001), рівень цитруліну — 73 (60-94) проти 58 (5265) мкмоль/л (р=0,46), рівень фактора Віллебран-да — 91 (58-120) проти 65 (56-75)% (р=0,06), рівень ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) при ман-жетковій пробі — 7,2 (3,9-8,5) проти 10,0 (8,9-12,4)% (р=0,028).

Таким чином, у загальній групі пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією відзначається активація та дисфункція ендотелію.

ВИСНОВКИ

1. Наявність у пацієнтів хронічної форми ІХС (стабільна стенокардія напруження) поєднується з функціональною активністю імунної системи, а саме з високим синтезом прозапальних ІЛ, активним станом системи фагоцитів, Т-клітинної та гуморальної ланок специфічного імунітету.

2. У пацієнтів із ІХС зі стабільною стенокардією відзначається дисфункція ендотелію, достовірно високий рівень ПОЛ при лише тенденції до зростання рівнів атерогенних ліпідів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубинина Е.Е., Бурмистров С.О., Ходов Д.А. и др. (1995) Окислительная модификация белков сыворотки крови человека, метод её определения. Вопр. мед. химии, 41: 24-26.

2. Ивановский Ю. В. (1990) Иммунное воспаление и атеро-генез. В кн.: Проблемы медицины и биологии сегодня и завтра. Москва, Медицина, 47-49.

4. Мазуров В.И., Столов С.В., Зарайский М.И. (2005) Иммунологические механизмы в патогенезе коронарного атеросклероза. Терапевт. арх., 77 (9): 24-28.

5. Нагорнев В.А. (2004) Атерогенез и иммунное воспаление. Бюл. экспер. биол., 122 (7): 4-8.

6. Нагорнев В.А., Восканьянц А.Н. (2004) Атерогенез как им-муновоспалительный процесс. Вестн. РАМН, 7: 3-11.

7. Насонов E^. (2002) Иммунологические аспекты атеросклероза. Терапевт. архив, 74 (5): 80-85.

8. Євстратова І.Н., Мхітарян Л.С., Орлова Н.М та ін. (2000) Спосіб діагностики прогресуючого атеросклерозу. Патент № 25673 А, Україна, МПК: ОШ 33/48 (Україна). Заявлено 25.06.1998; опубліковано 15.12.2000. Бюл. № 7-11.

9. Стальная И.Д. Гаришвили Т.Г. (1977) Метод определения малонового диальдегида с помощью тиобарбитуровой кислоты. Современные методы в биохимии. Под ред. В.Н. Ореховича. Медицина, Москва, с. 66.

10. Стальная И.Д. (1977) Метод определения диеновой конъюгации ненасыщенных высших жирных кислот. Современные методы в биохимии. Под ред. В.Н. Ореховича. Медицина, Москва, с. 64-65.

11. Фримель Г. (ред.) (1987) Иммунологические методы. Москва, Медицина, 249-302.

12. Aviram M. (1999) Macrophage foam cell formation during early atherogenesis is determined by the balance between pro-oxidants and anti-oxidants in arterial cells and blood lipoproteins. Antioxid. Redox. Signal., 1 (4): 585-594.

13. Digeon M., Caser M., Riza J. (1977) Detection of immune complexes in human sera by simplified assays with polyethylene glycol. Immunol. Methods, 226: 497-509.

14. Guyton J. R., KIemp K. F. (1996) Development of the lipid-rich core in human atherosclerosis. Arterioscler. Thromb. Vase. Biol., 16: 4-11.

15. Landmesser U., Hornig В., DrexIer H. (2004) Endothelial function: a critical determinant in atherosclerosis? Circulation, 109 (21, Suppl. 1): 27-33.

16. Linton М. K, Fazio S. (2003) Macrophages, inflammation, and atherosclerosis. Int. J. Obes. Relat. Metab. Disord., 27 (Suppl. 3): 35-40.

17. Misra H., Fridovich I. (1972) Metod of determination superoxiddismutase activity in human erythrocytes. J. Biol. Chem., 244: 6049-6055.

18. Park В., Fikring S., Smithwick B. (1988) Infection and nitrobluetetrazolium reduction by neutrophils. The Lancet, 2:532-534.

19. Ross R., Agius L. (1992) The process of atherogenesis – cellular arid molecular interaction: from experimental animal models to humans. Diabetologia, 35 (Suppl. 2): 34-40.

20. Sho M., Sho E., Singh Т. М. et aI. (2002) Subnormal shear stress-induced intimal thickening requires medial smooth muscle cell proliferation and migration. Exp. Mol. Pathol., 72 (2):150-160.

21. WoIfbauer G., GIick J. M., Minor L. K., RothbIat G. H. (1986) Development of the smooth muscle foam cell: uptake of macrophage lipid inclusions. Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 83: 7760-7764.

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *