Чому політичні діячі Європи та урядовці сфери охорони здоров’я
зневажливо ставляться до ревматологічних захворювань?

Немає іншої групи хвороб, які вражали би таку кількість населення, як ревматичні.

Ніякі інші захворювання не призводять до такої втрати працездатності, як ревматичні.

Немає інших хвороб, які б спонукали до таких фінансових витрат
у сфері охорони здоров’я, як ревматичні.

Із офіційної заяви президента EULAR Джозефа Смолена,
Медичний університет Відня, Австрія, 2004 р.

Знання про поширеність хвороби має першорядне значення для ефективного надання медичної допомоги.

Точні й сучасні оцінки поширеності анкілозивного спондиліту (АС), включаючи частоту окремих клінічних проявів хвороби і фармакологічних методів лікування, а також соціально-економічні та географічні відмінності, мають важливе значення для планування охорони здоров’я і можуть дати ключ до визначення ймовірних факторів ризику захворювання.

АС — хронічне запальне захворювання із залученням крижово-клубових суглобів і хребта. Клінічно може проявлятися також периферичним артритом, ентезитами, переднім увеїтом. Крім того, спондиліт виникає у пацієнтів із псоріазом та запальними захворюваннями кишечнику. Перші симптоми хвороби зазвичай виникають на третьому дисятилітті життя і рідко у віці старше 45 років [2, 5]. Хронічний і часто прогресуючий перебіг захворювання призводить до обмеження фізичної активності, здатності працювати й погіршує якість життя. Фармакологічні методи лікування включають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), пероральні глюкокортикоїди, синтетичні хворобо-модифікуючі лікарські засоби (sDMARDs) та інгібітори фактора некрозу пухлини (TNF)-α.

На думку авторів [6], поширеність AС корелює з поширеністю антигену HLA-B27 в популяції. Середнє значення поширеності AС (на 10 тис. населення) в Європі становить — 23,8, в Азії — 16,7, у Північній Америці — 31,9 і в Латинській Америці — 10,2. Щорічна захворюваність у США становить 7,3 на 100 тис. людино-років [8]. Згідно з європейськими епідеміологічними даними, поширеність АС в Італії — 0,37%, у Франції — 0,3%, в Німеччині — 0,86%. Найнижча поширеність в Японії та Греції [7, 9]. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки, у співвідношенні 2,5:1. Між появою перших симптомів і діагностикою хвороби затримка становить близько 8 років, що часто погіршує клінічні наслідки хвороби. У клініці ювенільного АС частіше вражаються периферичні суглоби, і прогноз хвороби зазвичай гірший, ніж у дорослих, у 9–21% випадків це стосується представників кавказьких популяцій. АС зазвичай асоціюється із псоріазом або запальними захворюваннями кишечнику (приблизно 10% хворих на АС). Субклінічне запалення кишечнику можна виявити гістологічно приблизно у 60% випадків хворих. Кілька десятиліть тому співвідношення поширеності AС у чоловіків до жінок становило приблизно 10:1, і цілком ймовірно, що це було пов’язане з недосконалою діагностикою захворювання у жінок [1].

Поширеність клінічно діагностованого АС, фармакологічне лікування, та соціальні аспекти (освіта)

Поширеність АС в Житомирській області вивчали на основі форми 12 (ф.12) щорічних статистичних звітів, які містять інформацію про кількість зареєстрованих захворювань усього і виявлених вперше в житті, а також на основі щорічних звітів районних і міських спеціалістів. Діагностику АС в області до 2009 р. проводили на основі Criteria of the classification of spondylarthropathies [3], а з2009 р. — ASAS Classification Criteria for Axial Spondyloarthritis (SpA) [4]. Кожен клінічний випадок АС підтверджував кваліфікований спеціаліст-ревматолог. Усього за 2016 р. в області зареєстровано 485 випадків АС, що відповідає показнику поширеності на 100 тис. дорослого населення — 48,2 (рис. 1).

Як видно з рис. 2, починаючи з 2006 р. змінюється поширеність АС в області залежно від віку. Так, у 2006 р. поширеність АС в осіб віком старше 55–60 років перевищувала загальний показник поширеності АС дорослого населення (25,1 на 100 тис. населення проти 17,4 на 100 тис. населення) і поширеність АС серед працездатного населення (25,1 на 100 тис. населення проти 20,5 на 100 тис. населення), а через 10 років ця ситуація кардинально змінилася. На тлі зростання поширеності АС в усіх вікових категоріях її підвищення серед праце­здатного населення значно перевищує таку у віковій групі старше 55–60 років у 1,8 раза (54,5 на 100 тис. населення проти 30,7 на 100 тис. населення на 100 тис. населення) і загальний показник поширеності серед дорослих — в 1,1 раза. Така зміна статистичних показників засвідчує «помолодшання» АС в регіоні та дає підстави стверджувати про його виявлення в більш ранньому віці, а з урахуванням існування для АС затримки між появою перших симптомів і діагностикою хвороби, зменшення її тривалості, що в кінцевому результаті відкриває кращі можливості прогнозу хвороби для пацієнтів.

Згідно з даними аналізу за 2016 р. (рис. 3), усі хворі на АС отримують періодичне медикаментозне лікування НПЗП, постійно застосовують НПЗП — 73% хворих. 43,2% хворих на АС отримують глюкокортикоїди, причому серед чоловіків це 48,8%, а серед жінок — лише 18,2%, DMARDs отримують 41,6% хворих (серед чоловіків — 45,8%, серед жінок — 22,7%). Тільки чоловіки отримували інгібітори TNF-α — це лише 2,5% усіх хворих чоловіків. Як свідчать наші дані, є статеві відмінності в лікуванні хворих на АС. Так, чоловіки частіше отримують глюкокортикоїдні препарати, DMARDs, і лише хворі чоловічої статі застосовують інгібітори TNF-α.

Як видно з рис. 4, 55,3% хворих мають середню спеціальну освіту, майже 25% — вищу, 20,7% — середню освіту. Тобто хворі на АС в Житомирській області — в більшості освічені особи, які мають непогану прихильність до лікування.

Залежність показників поширеності АС від статі

Як видно з рис. 5, поширеність АС серед усього дорослого населення області за період з 2006 по 2016 р. зросла у 2,4 раза (з 20,5 на 100 тис. населення до 48,2 на 100 тис. населення). Причому серед чоловіків цей показник підвищився у 2,5 раза, що дещо більше, ніж серед усього дорослого населення і перевищує темп зростання поширеності у жінок (поширеність АС серед жінок виросла у 2 рази). Зростання поширеності АС протягом усього періоду спостереження мало лінійний характер із приблизно сталим приростом як загалом серед усього дорослого населення, так і серед різних статей. На фоні загального підвищення поширеності найвищі темпи її зростання зареєстровані у чоловіків починаючи з 2008 р., що відповідає часу запровадження широкого використання магнітно-резонансної томографії (МРТ) для діагностики сакроілеїту, а з 2010 р. — критеріїв ранньої діагностики спондиліту (ASAS SpA). Найвищу поширеність зареєстровано у чоловіків у 2016 р., що становило 87,2 на 100 тис. населення, проти поширеності у жінок — 16,0 на 100 тис. населення. Співвідношення поширеності АС між чоловіками та жінками становить 5,5:1 (в Європі — 2,5:1).

Залежність поширеності АС від місця проживання

Оцінюючи специфічність Житомирської області щодо знаходження значної частини її території в зоні, яка зазнала впливу наслідків аварії на ЧАЕС (північні райони), нами проведено аналіз поширеності АС в цих регіонах порівняно з іншими, а саме: сільським населенням і населенням міст обласного підпорядкування. Отримані результати (рис. 6) свідчать, що у 2011, 2012, 2014 р. поширеність АС була найвищою саме в північних районах і перевищувала загальну поширеність по області серед дорослого населення в 1,7 раза, а серед сільського населення — у 3,2 раза. Така статистика яскраво свідчить доступність ревматологічної допомоги, з одного боку, для населення, яке постраждало від аварії на ЧАЕС, а з іншого — для жителів села. Як зазначалося вище, впровадження в області новітніх технологій (МРТ, визначення антигену HLAB 27) для дефініції критеріїв ранньої діагностики спондиліту впродовж майже 10 років змінили статистичну картину поширеності АС в різних регіонах області. На тлі загального зростання АС найбільша його кількість зареєстрована в осіб, які проживають у містах обласного підпорядкування. Саме там сконцентрована діагностична база і кваліфіковані спеціалісти-ревматологи. Поширеність АС в містах області у 2016 р. (60,3 на 100 тис. населення) перевищила загальний показник (48,2 на 100 тис. населення) в 1,25 раза, серед сільського населення — в 1,6 раза, а серед жителів північних районів — у 1,06 раза.

Висновки

На основі даних проведеного аналізу можна зробити такі висновки.

1. Поширеність АС в області в цілому має тенденцію до зростання. Поширеність цієї патології поступово наближаться до європейського рівня і є достовірною, що підтверджує аналіз цього показника за віковими категоріями населення. Підвищення поширеності АС свідчить про покращення діагностики захворювання і виявлення АС на більш ранніх стадіях зі зменшенням періоду затримки діагностики.

2. Поширеність АС в області серед чоловіків вища, ніж серед жінок, у 5,5 раза. Це свідчить про недоліки діагностики АС у жінок, оскільки співвідношення поширеності АС у чоловіків до жінок в країнах Європи нижче у 2 рази.

3. Прихильність до фармакологічного лікування хворих на АС вища у чоловіків, ніж жінок, як при застосуванні пероральних глюкокортикоїдів, так і sDMARDs.

4. Раннє виявлення АС повністю корелює з діагностичними можливостями регіону, які включають не лише матеріально-технічне забезпечення, але й наявність доступної допомоги профільних спеціалістів. Це підтверджує проведений нами аналіз поширеності АС в різних районах області, де за його результатами відзначено найвищий рівень виявлення АС в містах обласного підпорядкування.

На закінчення цієї статті, написаної на основі даних реєстру «Орфанних захворювань» і ф.12 щорічних звітів з міст і районів Житомирської області, можна зробити висновок, що оцінка поширеності АС в області дає можливість поліпшити наше розуміння реального тягаря АС і його місця в системі охорони здоров’я. Нами визначено фенотипічні та фармакологічні відмінності лікування між особами різної статі, а також відмінності в поширеності захворювань, пов’язаних із географічними регіонами та соціально-економічними факторами, припускаючи, що генетичні та, можливо, фактори навколишнього середовища можуть мати важливе значення для розвитку AС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• 1. Балабанова Р.М., Эрдес Ш.Ф. (2015) Распространенность ревматических заболеваний в России в 2012–2013 гг. Науч.-практ. ревматология, 53(2): 120–124.
• 2. Проблеми здоров’я і медичної допомоги та модель покращання в сучасних умовах: Посібник (2016) НАМНУ, Державна установа «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска», с. 246–247.
• 3. Amor B., Dougados M., Mijiyawa M. (1990) Criteria of the classification of spondylarthropathies. Rev. Rhum. Mal. Osteoartic., 57: 85–89.
• 4. Braun J., van den Berg R., Baraliakos X. et al. (2011) 2010 up date of the ASAS/EULAR recommendations for the management of ankylosing spondylitis. Ann. Rheum. Dis., 70: 896–904.
• 5. Davis A.M., Badley E., Grewal R., Malaika M. (2010) Preva­lence of Arthritis and Rheumatic Diseases around the World AGrowingBurden and Implications for Health Care Needs (April 2010) Models of Carein Arthritis, Bone&Joint Disease (MOCA), 104 р.
• 6. Dean L.E., Jones G.T., MacDonald A.G. et al. (2014) Global prevalence of ankylosing spondylitis, Rheumatology (Oxford), 53(4): 650–657.
• 7. Exarchou S., Lindström U., Askling J. еt аl. (2015) The prevalence of clinically diagnosed ankylosing spondylitis and its clinical manifestations: a nation wide register study. Arthr. Res. Ther., 17: 118 (doi: 10.1186/s13075-015-0627-0).
• 8. Helmick C.G., Felson D.T., Lawrence R.C. et al. (2008) Estimates of the Prevalence of Arthritis and Other Rheumatic Conditions in the United States, Part I. Arthr. Rheum., 58(1): 15–25.
• 9. Morton L., Jones G.T., MacDonald A.G. et al. (2012) The prevalence and burden of ankylosing spondylitis in Europe: a systematic review. Rheumatology, 51(Suppl. 3): iii19-iii26.

Адреса для листування:
Крикливець Людмила Сергіївна
10002, Житомир, вул. Червоного Хреста, 3
Комунальна установа
«Обласна клінічна лікарня
ім. О.Ф. Гербачевського»
Житомирської обласної ради

No Comments » Додати свій

Leave a comment

Name (required)

Mail (will not be published) (required)

Website

Введите цифры, изображенные на картинке *